Метою статті є здійснення ретроспективного аналізу процесу формування, розвитку, організації та діяльності органів місцевого самоврядування в містах Чернігівської губернії Російської
імперії у др. пол. ХІХ ст. Методологічно робота здійснена з використанням порівняльного та історичного методів дослідження. Науковою новизною дослідження є введення до наукового обігу
нових джерел та фактичного матеріалу, які залишилися поза увагою вітчизняних дослідників, що
дозволило по-новому підійти до розв’язання поставлених завдань. Актуальність проблеми. В умовах проведення реформи системи місцевого самоврядування доцільно дослідити історичний досвід
українського народу в цій сфері. Аналіз документів, нормативно-законодавчої бази, різних концепцій допоможе з’ясувати сутність та призначення самоврядування та самоорганізації населення
України. Принципи формування міських самоврядних інституцій, методи та напрями їх діяльності
важливі в науково-пізнавальному, практично-прикладному значенні в процесі моделювання сучасної
муніципальної галузі. Висновки. Згідно Положень 1864 р. і 1870 р. в губерніях Російської імперії розпочався процес реформування системи місцевого самоврядування в містах. Цей процес охопив і міста Чернігівської губернії, які отримали суттєві повноваження. Нове Положення 1892 р. суттєво звузило повноваження самоврядних інституцій. Останні, перебуваючи під жорстким контролем
місцевих адміністрацій, намагалися вирішувати господарсько-культурні проблеми населення. Рівень співпраці органів місцевого самоврядування й місцевих адміністрацій залежав від рішень губернатора. Співпраця міських громадських управлінь та земств дозволяла спільно розвивати медичну та освітню галузі. Проводилася робота з попередження епідеміологічних захворювань. Протягом 60–90-х рр. ХІХ ст. витрати на медичну галузь у містах Чернігівської губернії зросли у два
рази, але цих коштів часто не вистачало. Залишковий принцип фінансування освіти не дозволив вирішити всі існуючі освітянські проблеми. Найменш розвиненою ланкою освіти були позашкільні освітні установи. Органи місцевого самоврядування у пореформений період були єдиними інстанціями, здатними вирішити нагальні проблеми на місцях.
The purpose of the article is to carry out a retrospective analysis of the process of formation, development,
organization and activities of local self-government bodies in the cities of the Chernihiv province
of the Russian Empire in the second half of the XIX c. Methodologically, the work is carried out using comparative
and historical research methods. The scientific novelty of the study is the introduction to the
scientific circulation of new sources and actual material that remained out of the attention of domestic researchers,
which allowed a new way to solve the tasks. Relevance of the problem. In the conditions of the
reform of the local self-government system, it is expedient to investigate the historical experience of the
Ukrainian people in this area. Analysis of documents, normative-legislative framework, various concepts
will help to find out the essence and appointment of self-government and self-organization of the Ukrainian
population. Principles of formation of urban self-governing institutions, methods and directions of their
activities are important in scientific and cognitive, practical and applied sense in the process of modeling a
modern municipal industry. Conclusions. According to the provisions of 1864 and 1870 in the provinces of
the Russian Empire, the process of reforming the system of local self-government in the cities began. This
process also covered the city of Chernihiv province who received significant powers. The new position in
1892 significantly narrowed the powers of self-governing institutions. The latter, being under the rigorous
control of local administrations, tried to solve economic and cultural problems of the population. The level
of cooperation between local self-government bodies and local administrations depended on the decision of
the Governor. Cooperation of urban public departments and zemstvos allowed to jointly develop medical
and educational sectors. Work was carried out on the prevention of epidemiological diseases. During the
60th and 90th of the XIX c. The costs of a medical industry in the cities of Chernihiv province grew by two
times, but these funds were often not enough. The residual principle of education financing has not allowed
to solve all existing educational problems. The least developed link of education were out-of-school educational
institutions. Local self-government bodies in the post-reform period were the only instances capable
of solving urgent places in places.
