Доведено, що у роки Першої світової війни шпигуноманія стала звичним
явищем для всіх ворогуючих країн. У Російській імперії суспільну тривогу перед
іноземними агентами можна було легко розвивати за допомогою націоналістичних організацій та преси, які користувалися підтримкою влади.
Проаналізовано особливості державного етнополітичного курсу і етнонаціональних відносин, адміністративні заходи та ідеологічні практики, які сформували основу антишпигунської кампанії періоду Першої світової війни.
Зокрема, умови воєнного часу, зусилля офіційної та неофіційної пропаганди
створили передумови для широкого поширення ворожого ставлення до осіб
німецького походження у свідомості суспільства.
На прикладі українських губерній описано випадки виселення, адміністративного та поліцейського контролю, обмеження соціально-економічних прав населення, особливості політики націоналізації і секвестру. З’ясовано, що реальних агентів ворожої розвідки було складно виявити, адже ця справа перейшла
до компетенції жандармських управлінь. Справа телеграфіста Сергія Жидковського, вигадки про потрійного агента-цензора Карла Зіверта, звільнення попечителя Харківського навчального округу Павла Соколовського, закриття магазинів компанії “Зінгер”, безпричинні арешти китайських мандрівних торговців та інші приклади стали наочними свідченням необґрунтованої шпигуноманії.
During the World War I, the Spy Mania became commonplace for all warring
countries. In the Russian Empire, public anxiety in front of foreign agents developed
with the help of pro-government nationalist organizations and the press.
The state-political course in ethnic politics and ethno-national relations,
administrative measures and ideological practices of tsarism, which together make up
the problem of anti-espionage campaign of the First World War are described.
Conditions of war, efforts of official and non-official anti-German propaganda
created prerequisites for broad spreading of Germanophobia in the society consciousness.
The study covers the Ukrainian Gubernials, where of deportation and expulsion,
administrative and police control over the population, limitations of the socioeconomic
rights, and the liquidation policy were common. Real agents of hostile
intelligence was difficult to detect, because this case passed to the competence of the
Gubernial Directorates. The case of telegraphist Sergii Zidkovsky, the fiction of the
triple agent-censor Carl Zievert, the release of the seal of the Kharkiv educational
district Pavlo Sokolovskyi, the closure of the stores of the company “Zinger”, the
unreasonable arrests of Chinese traveling traffickers and other examples are evidence
of unwarranted Spy Mania.
