У статті розглядається політична ситуація, що склалася в українських
губерніях у 40–50-х рр. ХІХ ст. під час національного відродження та посилення
імперського режиму. У зазначену добу загальноукраїнським центром політичного національного
руху став Київ, хоча йому офіційно була відведена роль центру русифікаторської політики царизму.
Уже з початку 1840-х рр. студенти й молоді викладачі Імператорського
університету святого Володимира організували таємний гурток “Київська
молода”, що поставив перед собою завдання національного відродження та
пропаганди серед поміщиків необхідності звільнення кожним із них його селян
від кріпацької залежності. Після припинення діяльності гуртка найактивніші
його діячі створили навесні 1846 р. справжню нелегальну політичну організацію —
Кирило-Мефодіївське товариство, назване так на честь відомих слов’янських
просвітителів, православних святих Кирила і Мефодія. Товариство вважало за
головну мету досягнення Україною національно-державної незалежності з
демократичним ладом на зразок Сполучених Штатів Америки або Французької
Республіки. Виникла ідея утвердження державної незалежності України у
федеративній спілці незалежних слов’янських держав. Українське національне відродження знаходилось у стані становлення,
охоплювало вузьке коло національно свідомої творчої інтелігенції. У 1840-х рр.
криза імперської феодально-кріпосницької системи поглибилась, що проявилося
у масових селянських повстаннях, занепаді поміщицького господарства, усвідомленні необхідності ліквідації кріпацтва представниками всіх верств населення. Саме у витоках цієї кризи слід шукати причини піднесення українського національного відродження і його політизацію в середині ХІХ ст. Соціально-політичне життя в цей час концентрувалося навколо боротьби за
ліквідацію кріпацтва, а національні домагання були вагомою складовою цієї
боротьби. Без ліквідації кріпацтва та демократизації політичного життя
українське національне відродження не мало перспектив.
In the article the political situation which was folded in the Ukrainian provinces
in 40–50th of the XIX-th century in the period of national revival and strengthening of
the imperial mode is examined.
At that time, Kyiv became the all-Ukrainian center of the political national
movement, although it was officially assigned the role of the center of the
Russification policy of tsarism.
As early as the early 1840s, students and young professors of the Imperial
University of St. Vladimir organized a secret circle “Kyiv Youth”, which set itself the
task of national revival and propaganda among the landlords of the need to free each
of his peasants from serfdom. After the cessation of the group's activities, its most
active members created a real illegal political organization in the spring of 1846 —
the Cyril and Methodius Society, named after the famous Slavic educators, Orthodox
Saints Cyril and Methodius. The society considered the main goal of achieving
national and state independence with a democratic system like the United States of
America or the French Republic. The idea of establishing the state independence of
Ukraine in the federal union of independent Slavic states arose.
The Ukrainian national revival was in a state of formation, encompassing a
narrow circle of nationally conscious creative intelligentsia. In the 1840s, the crisis of
the imperial feudal system deepened, which manifested itself in mass peasant
uprisings, the decline of the landlord economy, and the realization of the need to
eliminate serfdom by members of all sections of the population. It is at the origins of
this crisis that one should look for the reasons for the rise of the Ukrainian national
revival and its politicization in the middle of the 19th century. Socio-political life at
this time was centered on the struggle for the abolition of serfdom, and national
claims were an important component of this struggle. Without the abolition of serfdom
and the democratization of political life, the Ukrainian national revival had no
prospects.