У статті проаналізовано вплив видатного історика, педагога, письменника, мовознавця, громадського діяча ХІХ ст. Пантелеймона Куліша на тогочасне суспільно-політичне становище й культурне життя в Україні. Схарактеризовано професійне становлення та формування світогляду П. Куліша.
Окреслено еволюцію його поглядів у контексті взаємин із відомими представниками українського національного відродження — Т. Шевченком, М. Костомаровим, М. Драгомановим. Розкрито внесок Пантелеймона Куліша в українське відродження ХІХ ст., а
саме: напрацювання у сфері письменства й мовознавства (перший історичний
роман, написаний українською мовою — “Чорна Рада”, перекладацька діяльність, вдосконалення та розвиток інструментарію літературної мови, розробка українського фонетичного правопису — “кулішівки”); налагодження
літературного та книговидавничого процесу (петербурзька друкарня, співпраця
з галицькими українофілами), історичні розвідки, публіцистика.
Зауважено про важливість епістолярної спадщини П. Куліша як історичного джерела. Наголошено, що без її ґрунтовного вивчення неможливо відтворити повною мірою складний процес українського національного відродження “довгого” ХІХ ст., безпосереднім учасником якого був Пантелеймон Куліш.
The article analyzes the influence of a prominent historian, teacher, writer,
linguist, and public figure of the XIXth century Panteleimon Kulish on the sociopolitical
situation and cultural life in Ukraine of that time. It characterizes the
professional establishment and the ideological formation of P. Kulish. It outlines the
evolution of his views in the context of relationships with prominent Ukrainian
national revival representatives such as Taras Shevchenko, Mykola Kostomarov,
Mykhayilo Drahomanov.
It reveals the contribution of Panteleimon Kulish in the national revival of the
XIXth century, namely: the works in the field of writing and linguistics (the first
historical novel written in the Ukrainian language called “Chorna Rada” (“The
Black Council”), a translation activity, the improvement and development of the
literary language tools, devising of the phonetic orthography called “Kulishivka”);
the literary and book publishing process establishment (St. Petersburg printing house,
the cooperation with the Galician Ukrainophiles), historical scientific papers,
publicism.
It notes the importance of P. Kulish’s epistolary legacy as a historical source. It
is stressed that without its thorough study it is impossible to fully reproduce the
complex process of the Ukrainian national revival of the “prolonged” XIXth century,
whose direct participant was Panteleimon Kulish.
