Проаналізовано особливості освітньої діяльності повітових земств
України на початку ХХ ст. Основну увагу акцентовано на регіональних
відмінностях. Доведено, що у вказаний період для всіх губерній були характерні:
нерівномірний розвиток мережі початкових навчальних закладів, наявність
серйозних коливань у обсягах освітніх бюджетів та державних дотацій.
Сприяти вирішенню існуючих проблем могло запровадження загальної початкової освіти, однак остаточній реалізації відповідних планів перешкодили дефіцит коштів, політична кон’юнктура та початок Першої світової війни.
У 1907–1914 рр. освітня діяльність повітових земств України була найбільш продуктивною за увесь період їх існування з точки зору збільшення заробітних плат вчителям та відкриття нових шкіл. Більш успішними у цьому
відношенні були земства лівобережних губерній — Чернігівської та Полтавської — і Херсонської, пізніше — деяких торгово-промислових регіонів, наприклад, Маріупольського та Бердянського повітів, як виняток — Вовчанського. Скромніші здобутки демонстрували органи самоврядування Харківської губернії і більшої частини Таврійської, насамперед, на Кримському півострові.
В умовах рівномірного розподілу міністерських коштів, вирішальним фактором
для успішної підготовки до запровадження загальної початкової освіти
ставала ініціативність та зацікавленість земських діячів і місцевого населення.
It has been analyzed the peculiarities of educational activity of Ukrainian uyezd
zemstvos in the beginning of XX century. The main attention has been paid to regional
differences. It has been proved that for a specified period for all provinces was typical
uneven development of the network of primary schools, the presence of serious
fluctuations in the volume of educational budgets and the government subsidies.
Introduction of general primary education could solve existing problems. To realize
these plans prevented the deficit of funds, the political situation, the beginning of the
First World War.
In 1907–1914, educational activities of the uyezd zemstvos were particularly
productive in terms of increasing the wages payments to teachers and the opening of
new schools. More successful were zemstvo of the Chernihiv, Poltava and Kherson
Governorate, later — trade and industrial Mariupol and Berdyansk uyezds, as an
exception — Vovchansk uyezd. Modest results were demonstrated by the selfgovernment
of the Kharkiv and Tavria Governorates, primarily, Crimea. All the
examples prove that in the conditions of equal distribution of ministerial funds, the
main factor was the initiative of Zemsky figures and the interest of the local
population.