Мета роботи — дослідження принципів діяльності кримінальних департаментів головних судів Правобережної України при вирішенні справ шляхти, селян-кріпаків і міщан. Функціонування даних установ було складовою політики
верховної влади зі здобуття лояльності польської шляхти. Методологія дослідження базується на застосуванні принципів науковості, об’єктивності,
історизму, системності. За допомогою історико-системного, історико-порівняльного, структурного та функціонального методів у статті охарактеризовано диференційоване ставлення влади до шляхтичів, кріпаків і міщан, що
мало наслідком мінімізацію соціальної й політичної напруги; наголошено, що
через адаптацію судової влади до вимог імперської політики польська шляхта
примирилася з російським пануванням. Наукова новизна дослідження полягає в
з’ясуванні ставлення верховної влади до шляхти, селянства й міщанства крізь
призму діяльності кримінальних департаментів головних судів у ході вибудовування стосунків між імперією й окраїнами в контексті адаптації судових систем. Наведено докази, що принципи діяльності станового суду держава
піддала сумніву, натомість прагнула застосувати інший принцип — етнічної
лояльності. Відновлення Павлом І елементів польської судової влади стало
підставою для консенсусу в стосунках шляхти й верховної влади. Для досягнення
лояльності місцевої еліти проводилася гнучка політика в судовій сфері, що,
разом зі збереженням власності та влади над кріпаками, примирило її з
російським пануванням. За допомогою губернських головних судів держава
здійснювала корекцію діяльності судової системи заради мінімізації соціальної й
політичної напруги. Прогнозовано, ставлення влади до злочинів, скоєних шляхтичами, було менш суворим. Збереження контролю поміщиків над кріпаками виступило фактором отримання лояльності місцевої еліти, проте домініальні
суди в їх європейському вигляді не були поширені в регіоні. За всі види злочинів
кріпаки підлягали юрисдикції повітових судів, провадження яких ревізувалися
кримінальними департаментами головних судів. Тілесні покарання застосовувалися щодо селян й міщан. Проте підтримка міщанства була важливою для влади, тому на Правобережжі було збережено магістрати. Зрівняння міщанєвреїв з представниками інших національностей викликало до зростання їх
довіри до російського судочинства. Прихід до влади Миколи І означав припинення політики непрямого керівництва в регіоні, що призвело до ліквідації елементів річпосполитівської судової системи.
The objective of this paper is to study the operational principles of the criminal
departments of the main courts in the Right-Bank Ukraine when addressing the cases
of nobility, serfs and burghers. The functioning of these institutions was a part of
policy of the supreme power to gain the loyalty of the Polish nobility. The research
methodology is based on the application of the principles of scientism, objectivity,
historicism and systematicity. Using the historical-systemic, historical-comparative,
structural and functional methods, the article describes the differentiated attitude of
the authorities to the nobles, serfs and burghers, which resulted in the minimization of
social and political tension; it was emphasized that the adaptation of the judiciary to
the requirements of imperial policy made the Polish nobility reconcile with Russian
domination. The scientific novelty of the research is to find out the attitude of the
supreme power to the nobility, the peasantry and the bourgeoisie through the prism of
the criminal departments’ activities of the chief courts in the course of building
relations between the empire and the suburbs in the context of the judicial systems’
adaptation. Evidence has been provided that the principles of the court’s activity were
questioned by the state, but instead sought to apply another principle — ethnic loyalty.
The restoration of the elements of the Polish judiciary by Paul I became the basis for
consensus in the relations between the nobility and the supreme power. In order to
achieve the loyalty of the local elite, a flexible policy was pursued in the judicial
sphere, which, together with the preservation of property and power over the serfs,
reconciled it with Russian domination. With the help of the provincial chief courts, the
state corrected the judicial system in order to minimize social and political tension.
Predictably, the authorities’ attitude to the crimes committed by nobles was less
severe. Also, maintaining landowners’ control over serfs was a factor in gaining the
loyalty of the local elite, but the dominant courts in their European form were not
widespread in the region. For all types of crimes, serfs were subject to the jurisdiction
of the county courts, the proceedings of which were audited by the criminal
departments of the chief courts. Corporal punishment was applied to peasants and
burghers. However, bourgeois’ support was important to the authorities, so magistrates
were retained on the Right Bank. Comparing the bourgeois Jews with the
representatives of other nationalities caused their confidence in the Russian judiciary
to increase. The coming to power of Nicholas I meant the cessation of the policy of indirect
leadership in the region, which led to the elimination of elements of the Polish-Lithuanin Commonwealth judiciary.
