Швидкий розвиток вугільно-металургійної промисловості Півдня України
протягом 80–90-х років, поява тут величезних металургійних заводів і кам’яновугільних копалень, що відкривались на кошти переважно іноземного капіталу, викликали великий попит на робочу силу, який не міг бути задоволений тільки
місцевим населенням і притягав сюди робітників із багатьох губерній Російської імперії. Промисловий пролетаріат комплектувався також за рахунок розорення дрібної кустарної промисловості, особливо у післяреформений період
у зв’язку з розвитком великої фабричної промисловості. Не витримавши конкуренції, дрібні промисли закривались, а їхні власники поповнювали армію
індустріальних робітників. Поряд із цим вже існувало основне ядро індустріального пролетаріату — робітничі кадри, що склалися в ході розгортання промислового перевороту.
Друга половина ХІХ ст. ознаменувалася величезними змінами в економіці та
виробничих відносинах. Ліквідація кріпацтва в Російській імперії дала поштовх
капіталізації виробництва, розвитку підприємництва й формуванню нової суспільної верстви — промислового робітництва. Зростаючі масштаби індустріального виробництва потребували дедалі більшої кількості робочих рук, які
давало село. В Україні цей процес відбувався також за рахунок міграції з інших
куточків імперії. Особливістю формування робітничого класу у вугільній промисловості Донбасу було те, що робітничі кадри складалися тут в основному з двох народів — російського й українського. Відсоток українських робітників був
значним не тільки на території Катеринославської губернії, де переважало
українське населення, але й на території Донської області, де українське населення складало меншість. Швидкими темпами зростала питома вага вугледобувної і металургійної галузей. Однією з вагомих рис економічного розвитку
України пореформеної доби стало формування важкої індустрії і добувної
промисловості. Розвиток товарного виробництва, спеціалізація окремих районів на випуску
певної продукції, упровадження нових технологій і техніки прискорювали формування індустріального робітництва. Унаслідок взаємодії ряду соціально-економічних факторів зайняте в промисловому секторі економіки населення набувало сукупності ознак, що перетворювало його на специфічну суспільну верству.
The rapid development of the coal-and-steel industry in the South of Ukraine
during the 80-90s, the emergence of huge metallurgical plants and coal mines, which
were opened up to funds of foreign capital, aroused great demand for labor that could
not be satisfied only by the local population and attracted workers here from many
provinces of the Russian Empire. The industrial proletariat was also complemented by
the ruin of small-scale cottage industry, which was especially intensified in the postreform
period in connection with the development of a large factory industry. Unable
to compete, small crafts closed, and their owners replenished the army of industrial
workers. Along with this, there was already the core of the industrial proletariat — the
workers’ frames that emerged during the deployment of an industrial revolution.
The second half of the ХІХth century was marked by tremendous changes in the
economy and industrial relations. The liquidation of serfdom in the Russian Empire
gave impetus to the capitalization of production, the development of entrepreneurship
and the formation of a new social stratum — the industrial workers. The growing
scale of industrial production required more and more workers hands that gave the
village. In Ukraine, this process also took place due to migration from other parts of
the empire. The peculiarity of the formation of the working class in the coal industry
of the Donbas was that the working personnel consisted mainly of two peoples —
Russian and Ukrainian. The percentage of Ukrainian workers was significant not only
in the territory of Katerynoslav province, where the Ukrainian population prevailed,
but also in the Don region, where the Ukrainian population was a minority. The share
of coal-mining and metallurgical industries grew rapidly. One of the important
features of the economic development of Ukraine during the post-reform period was
the formation of heavy industry and extractive industries.
The development of commodity production, the specialization of individual areas
for the production of certain products, the introduction of new technologies and
technology accelerated the formation of industrial work. Due to the interaction of a
number of socio-economic factors occupied in the industrial sector of the economy,
the population acquired a set of features that transformed it into a specific social
stratum.
