Спеціально відведені території для активного відпочинку дітей з’явилися у
середині ХІХ ст. Їх появу визначили три ключові фактори: розвиток психолого-педагогічних знань, індустріальна революція та стрімка урбанізація, формування модерного способу міського життя. Щоб якось упорядкувати і контролювати дозвілля найменших мешканців міст, влада та громадськість намагалися прибрати їх з вулиць, відділити від “світу розпусти”, безхатченків,
злочинців, жебраків, “поганого товариства”, забезпечивши певні умови для ігор,
фізичного і духовного розвитку. Зусиллями органів місцевого самоврядування,
громадських організацій, окремих осіб у великих містах Західної Європи і
Північної Америки було облаштовано дитячі пісочниці, сади і майданчики.
У 1887 р. подібна ідея виникла в Одесі. Міська дума підтримала пропозицію
члена торгово-господарського відділу управи О. Чижевича, у результаті чого
впродовж п’яти наступних років було створено Дитячий сад у центральній
частині міста, дитячий майданчик у Дюківському саду та арену для шкільних
ігор в Олександрівському парку — на околицях. Ці публічні простори для дітей
стали першими в Російській імперії.
Дії одеського громадського управління цілком відповідали тогочасним світовим тенденціям. Орієнтуючись на досвід провідних європейських країн, дума та управа адаптували його до місцевих реалій. Незважаючи на певні хиби,
муніципальна влада Одеси досить успішно виконувала свою соціальну функцію,
організаційно та фінансово забезпечуючи впродовж кількох десятиліть існування місць для дозвілля юного покоління.
Special areas for active recreation of children appeared in the middle of the
nineteenth century. Three key factors identified their emergence: the development of
psycho-pedagogical knowledge, industrial revolution and rapid urbanization, the
formation of a modern way of urban life. To somehow organize and control the leisure
of the smallest urban residents, authorities and the public tried to remove them from
the streets, was separate from the “world of debauchery”, homelesses, criminals,
beggars, the “bad company”, providing certain conditions for games, physical and
intellectual development. Bodies of local self-government, public organizations, individual
citizens have arranged children's sandboxes, gardens and playgrounds in cities
in Western Europe and North America.
In 1887, such an idea arose in Odessa. The City Duma supported the proposal of
the member of the trade and economic department of the Board of O. Chyzhevych. As
a result, a Kinder Garden was created in the central part of the city, a playground in
Diukivskyi Garden and an arena for school games in Oleksandrivskyi Park, over the
next five years. These open public spaces for children were the first in the Russian
Empire.
The actions of the Odessa public self-government fully corresponded to the then
world trends. The City Duma and the Uprava adapted the relevant experience of the
leading European countries to local realities. Odessa Municipal authorities successfully
performed its social function, providing existence of the places for leisure
young generation for several decades, despite some shortcomings.
