Політика коренізації посідає особливе місце в історії міжвоєнного періоду.
Сталий науковий інтерес до проблематики обумовлюється її потужним теоретичним потенціалом і практичною значущістю. Дослідники, як правило, акцентують увагу чи на її досягненнях, чи — на прорахунках і недоліках.
У статті на основі засекречених в радянську добу архівних матеріалів розкриваються ті сторони роботи державних органів етнополітичного регулювання, які приховувалися від обивателя. Занурення в «кухню» радянської національної політики значно розширяє кут зору на політику коренізації, її дихотомічну сутність, причини базових суперечностей, що її супроводжували.
Политика коренизации занимает особое место в истории межвоенного периода.
Неослабевающий научный интерес к проблематике объясняется ее значительным
теоретическим потенциалом и практической значимостью. Исследователи, как правило, акцентируют внимание или на ее неоспоримых достижениях, или — на просчетах и недостатках. В статье на основе засекреченных в советское время архивных
материалов показаны те стороны работы государственных органов этнополитического регулирования, которые тщательно оберегались от внимания обывателя. Проникновение на «кухню» советской национальной политики значительно расширяет
угол зрения на политику коренизации, ее дихотомическую суть, причины базовых противоречий, сопровождавших ее осуществление.
The politicy of corenization is occupied the special place in history of 1920–1930 years.
Unflagging scientific interest to problem is explained by its considerable theoretical potential
and practical meaningfulness. Scientists, as a rule, accent attention or on its undeniable
achievements, or on miscalculations and failings. Article studies those sides of work of public
authorities, which was carefully guarded from attention of inhabitant. Penetration on the
«kitchen» of soviet national policy extends the point of view on the policy of corenization, its
dichotomy essence, reasons of base contradictions, accompanying its realization.
