Мета дослідження – коротко представити дослідження впливу творчості
київського митрополита Григорія Цамблака на «Послання Мисаїла», а також дослідити
характер запозичень зі «Слова похвального Євтимію Тирновському» до грамоти 1476 р.
та їх вплив на критичне видання останньої. Методологія дослідження. Застосовано
порівняльний метод текстології. Наукова новизна. Вперше вказано на «Слово похвальне…»
митрополита Григорія як джерело текстуальних запозичень до «Послання Мисаїла».
Висновки. У процесі порівняння виявлено комплекс із дев’яти фраґментів, запозичених із
двох частин «Слова похвального…», які було використано при укладенні грамоти Мисаїла
1476 р. При цьому більшість уривків перейнято у вигляді прямих цитат, із деякими
видозмінами та додатками, зумовленими особливостями нового твору. Усі запозичення
розташовані в розділах ХІІІ–ХV 3, що назагал відповідає методу роботи укладачів епістоли
Мисаїла, які подібним чином компактно вплели цитати й парафрази канону за недужого на
глас 3 у розділ ХХ 6.
Since the beginning of the 20th century, the Eulogy to the Fathers of the Council of
Constance by Metropolitan Gregory Tsamblak has been pointed out as a source of inspiration and
imitation for the authors of the Epistle of Misael. The purpose of this study was to inverstigate the
dependence of the latter on the writings of the Metropolitan of Kyiv. Methods. The methods of
textology were applied, including content analysis, text comparison, etc. Scientific novelty. For
the first time the reference was made to the borrowings from the Eulogy to Euthymius of Tarnovo
in the Epistle of Misael. Conclusions. Previous research always attempted to link the Epistle of
Misael to the Eulogy to the Fathers of the Council of Constance by Metropolitan Gregory Tsamblak
and (less) to his speech to Pope Martin V. When comparing the Eulogy to Euthymius of Tarnovo
and the Epistle of Misael, a complex of 9 fragments was identified, which came from two parts
of the eulogy and were included into Misael’s letter. Most of the fragments were taken as direct
quotations, with some changes determined by the specifics of the new work. All borrowings
were compactly integrated into chapters XIII–XV 3, which was typical for the approach of the
letter writers, who similarly integrated fragments from the canon prayer for a sick person into
the chapter XX 6.
