Метою статті є дослідження практик випуску А.Кримським і Б.Грінченком у
1892–1896 рр. українських книжок для народного читання на базі московського лубочно-
го видавництва Є.Ґубанова, з акцентом на висвітленні способів вибору інструментів відстоювання національних пріоритетів у просторі між офіційними цензурними настановами й комерційними інтересами книгаря. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні
принципів і методів студій з історії книги, читання та культурної антропології. Наукова
новизна. На основі матеріалів епістолярної й публіцистичної спадщини А.Кримського
та Б.Грінченка реконструйовано обставини започаткування проекту, встановлено чинники, які впливали на вибір творів для друку, виявлено поведінкові стратегії організаторів у налагодженні взаємодії з цензурними органами й комерційним книгарем при вирішенні
питань отримання дозволу на друк, захисту авторських прав на рукописи, оформлення
та редагування текстів. Узагальнено інформацію щодо реєстру українських книжок, виданих А.Кримським і Б.Грінченком. Указано практичні наслідки видавничих ініціатив. Висновки. Всупереч заборонам на випуск українських популярних видань, А.Кримський
і Б.Грінченко в 1892–1896 рр. спромоглися видати принаймні 11 книжок для «народного
читання». Звернення до послуг московського лубочного книгаря вможливило їх друк у
знайомому селянам форматі та поширення в українських селах. У відстоюванні ідей національної просвіти ініціатори проекту особливу увагу приділяли відбору творів та їх редагуванню. Через брак рукописів, відповідних вимогам організаторів, цензорів і видавця,
видруковані книжки здебільшого були перевиданнями раніше випущених у світ творів.
Розгляд повсякденних проблем, які доводилося вирішувати, засвідчує роль одинаків-ентузіастів у просуванні справи «народної просвіти» в національному дусі. Водночас аналіз епістолярію українських діячів оприявнює широке громадське тло індивідуальних зусиль
активістів із пошуків альтернативних стратегій подолання цензурних заборон: видавничі
зусилля А.Кримського і Б.Грінченка були вписані у вибудовану громадівцями систему видавничих практик та інтелектуальних контактів.
The aim of this research is to study the practices of issue of the Ukrainian books for
people’s reading by A.Krymskyi and B.Hrinchenko in 1892–1896 on the basis of Moscow lubok
publishing house of Ye.Gubanov with a focus on the description of the choice of the tools for national
priorities advocating in the space between the official censorship institutions and commercial interests of
the publisher. Methodology of the study is based on combining of the principles and methods of the
studios of books and reading history and cultural anthropology. Scientific novelty. On the basis of the
epistolary and journalistic heritage of A.Krymskyi and B.Hrinchenko, the circumstances of the project
initiation are reconstructed. Established the factors influenced the choice of the works to be printed.
There were revealed the behavioral strategies of project managers in establishing of the communication
between the censorship authorities and commercial publishers to obtain the permits on print, to protect
the manuscripts copyrights, to design and edit the texts. Summarized the information on the register of
the Ukrainian books published by A.Krymskyi and B.Hrinchenko. Indicated the practical legacy of their
printing initiatives. Conclusions. In spite of the bans on publishing of the Ukrainian popular editions,
A.Krymskyi and B.Hrinchenko managed to publish at least 11 books for “people’s reading” in 1892–
1896. The appeal to Moscow lubok publisher made it possible to print them in the format familiar to the
peasants and to distribute in the Ukrainian villages. In upholding the ideas of national enlightenment,
the initiators of the project paid special attention to the selection of works and their editing. Because
of the lack of the manuscripts that met the requirements of the managers, censors, and publishers, the
published books were mostly reprints of the earlier released editions. A look at the routine problems
that the project managers had to solve reveals the role of the individual enthusiasts in distribution of
“popular education” in the national spirit. At the same time, an analysis of the epistolary writings of
Ukrainian activists reveals the broad civic futility of individual efforts by activists in search of alternative
strategies for overcoming the censorship bans: publishing efforts of A.Krymskyi and B.Hrinchenko were
written in the system of the publishing practices and intellectual contacts built by the public figures.
