Місія Антанти на Півдні України – важлива військово-політична подія, що вплинула на
українсько-французькі відносини під час Паризької мирної конференції 1919–1920 рр. і, зрештою,
на подальшу долю УНР. Однак її оцінки різняться як серед учасників, так і в історіографії.
Доступність значного джерельного матеріалу завдяки створенню електронних архівів дозволяє
розглянути цю подію різнобічно, без превалювання одних груп джерел над іншими. Основною
метою є встановлення часової шкали висадки десанту Антанти у Херсоні та оцінка події в
історичному процесі. Під час дослідження використано методи архівної евристики, критичного
аналізу джерел, історіографічного аналізу. Наукову новизну становлять результати, що дозволяють
установити події кінця 1918 – початку 1919 рр. на Півдні України з позиції всіх сторін –
їх учасників, визначити, чи справді опір місцевого населення, що призвів до поразки місії, мав
більшовицьке коріння. Висновки. З’ясовано, що, поступившись засадничими республіканськими
принципами на догоду тимчасовим політичним інтересам, французька військова місія як на
Херсонщині, так і у цілому в Південній Україні не виконала поставленої задачі – встановлення
в реґіоні громадського порядку. Це вилилося в репресії проти місцевого населення, безпідставно
звинуваченого в підтримці більшовиків, а також у зростання антисемітизму та знищення великого
числа заручників при відступі з Херсона. Подібні дії знівелювали всі досягнення місії Антанти
й, відповідно, позначилися на ставленні мешканців до союзників, що стало козирем у руках
більшовиків. Урешті-решт результатом була тимчасова стабілізація ситуації, яка завершилася з
переходом отамана Н.Григор’єва на бік більшовиків. Із припиненням військової місії на Півдні
України зросло воєнне протистояння та, як наслідок, відбулося остаточне руйнування економіки
реґіону й утвердження більшовицької влади в умовах масштабного голоду 1921–1923 рр.
The Entente’s mission in Southern Ukraine was an important military-political event
that influenced Ukrainian-French relations at the Paris Peace Conference of 1919–1920 and,
ultimately, the future of the Ukrainian People’s Republic. However, her assessments are very
different, both among the participants and in historiography. The availability of significant source
material through the creation of electronic archives at the moment allows us to consider this event
in many ways, without the predominance of some groups of sources over others. Given the above,
the main purpose of the study is to establish a timeline for the landing of the Entente in Kherson
and their assessment in the historical process. In the course of work methods of archival heuristics,
critical analysis of sources, historiographical analysis are used. Of the scientific novelty is the
results of a study that allows us to get acquainted with the events of late 1918 – early 1919 in
Southern Ukraine from the standpoint of all parties – their participants. Conclusions. As a result
of the study, it was found that yielding to the basic principles of the republic in favor of temporary
political interests, the French military mission in Kherson and Southern Ukraine did not fulfil its
task – to establish public order in the region. This resulted in a series of repressions against the
local population, unjustifiably accused of supporting the Bolsheviks, growing anti-Semitism and
destroying a large number of hostages during the retreat from Kherson. Such actions nullified all
the achievements of the Entente mission and, accordingly, affected the attitude of the population
towards their allies, which became a trump card in the hands of the Bolsheviks. However, the
result of Allied intervention was a temporary stabilization of the situation, which ended with the
transition of Ataman N.Hryhoriev to the side of the Bolsheviks. With the cessation of the military
mission in the South of Ukraine, the military confrontation increased and culminating in the f inal
destruction of the region’s economy and the coming to power Bolsheviks at the height of the largescale
famine of 1921–1923.
