Сучасні методики моделювання історії мови розвинулися з порівняльно-історичних досліджень XIX ст., джерелом яких багато в чому стали лінгвістичні ідеї П. О. Лавровського. Концепції дослідників XXI ст. співзвучні з ідеями мовознавця, який розглядав мовні факти в хронології та локалізації, простежив зміни, що в них відбуваються, указав на поступовий характер цих змін, виявив і пояснив особливості споріднених мов і на основі генетичної близькості встановив самостійність української та російської мов. Висновки, до яких прийшов учений, зберігають свою значущість і мають цінність для когнітивно-дискурсивного аналізу такого гетерогенного явища, як мова.
Modern methods of modeling language history have originated from comparativehistorical
researches of the 19-th century having linguistic ideas of P. Lavrovskyi as one
of their sources. Some concepts of the 21-th century researchers correlate with the ideas of
the scholar who examined language facts in chronological development and localization,
traced the changes that had happened in them, stressed on the gradual character of those
changes, indicated and explained the peculiarities of cognate languages and defined
the specific character of Ukrainian and Russian on the basis of their genetic proximity.
The scholar’s conclusions have preserved the ir importance and value for cognitive and
discourse analysis of such a heterogeneous phenomenon as a language.