Ставиться проблема неоднозначних взаємин між постулатами класичної естетичної теорії та реаліями культурного розмаїття. Найбільш дискусійними в цьому контексті видаються питання художньої вартості та естетичних оцінок, завжди (свідомо чи несвідомо) зумовлених ідеологічною позицією оцінювача, а також співвідношення між універсальним-частковим та об’єктивним-суб’єктивним. Розглядаються запропоновані сучасними західними, зокрема англо-американськими, науковцями шляхи виходу із цієї епістемологічної кризи, пов’язані з переглядом категорії універсального у напрямку включення до неї раніше маргіналізованих секторів людської спільноти та завданням якомога більшого розширення культурного тезаурусу сучасних гуманітаріїв.
The paper discusses complicated relations between the tenets of classical aesthetic theory and the realities of cultural diversity. The following issues seem to elicit the greatest controversy within this context: artistic value and aesthetic judgments that are inevitably (consciously or unconsciously) determined, at least, in part, by the evaluator’s ideological stand, as well as the correlation between the universal and the particular and between the objective and the subjective. The paper examines ways out of this epistemological impasse suggested by Western (in particular, Anglo-American) scholars. These have to do with the revision of the category of the universal towards its greater inclusiveness with regard to formerly marginalized human populations; and the task of enlarging contemporary teachers’ and researchers’ cultural thesaurus.
