У статті проаналізовано варіантні форми іменника в прескрипціях і мовній практиці другої половини XX ст. у зв’язку з тенденціями динаміки літературної норми. Особливу увагу звернено на функціонування родових та відмінкових варіантів, узагальнено основні напрями морфологічних змін.
In the article the variant form of the noun in the language and practice preskryptsiya second half of the twentieth century due to trends in literary norms. Particular attention is paid to the generic and functioning of case options, summarizes the main directions of morphological changes.