Історичний словотвір топонімів України: київськоруський (давньоукраїнський) період

Abstract

У статті розглядаються способи і засоби творення понад 590 дериватів з близько 640 реєстрових топонімів київськоруської доби XI — початку XIV ст., які зафіксовані давньоруськими літописами на територіях, що нині входять до складу України. Попри давність, а подекуди й доісторичне походження літописних географічних назв абсолютна більшість їх має чітко виражену словотвірну похідність у межах лексико-семантичного, морфолого-синтаксичного, морфологічного та синтаксичного способів, які в процесі реалізації виявляють значну специфіку порівняно з апелятивною лексикою.

The article analyses methods and means of formation of over 590 dérivâtes out of around 640 registered toponyms of the Kyiv Rus’ period of 11th—beginning of 14th century that are recorded by Old Rus’ chronicles in the territories now belonging to Ukraine. Despite long standing and sometimes even prehistoric origin of geographical names recorded in the chronicles, vast majority of them has express word formation inheritance in terms of lexical-sematic, morphological-syntactical, mor-phological and syntactical methods that demonstrate significant specifics in the process of realization as compared to appellatives.