Describing personal usages that can only be found in fiction or poetry, the author seeks to relate them to general semiotic properties of artistic discourse. He also introduces the notion of pragmatic presupposition reversal in order to explain changes person can undergo in literary texts, this notion throwing new light on the semantic structure of personal deixis.
Автор статті, описуючи випадки вживання категорії особи, що спостерігаються лише у прозі й поезії, прагне витлумачити їх у світлі загальних семіотичних властивостей художнього дискурсу. Він також уводить поняття обернення прагматичних пресупозицій з метою дати пояснення семантичній еволюції, якої категорія особи може зазнавати в літературних текстах. Застосування нього поняття дозволяє також по-новому поглянути на семантичну структуру особового дейксису.