Статтю присвячено зіставному аналізові термінів мовного статусу в слов’янських мовах і їхньому впливу на процеси мовного планування й мовної політики у відповідних країнах. Терміни мовного статусу, які позначають головну мову держави, мають різну словесну форму: державнамова (Білорусь, Росія, Словаччина, Україна), офіційна мова (Македонія, Словенія, Чорногорія), мова офіційного використання (Сербія, Хорватія); їхні значення і термінологічний підтекст не завжди тотожні як у конкретних національних мовах, так і в різні історичні періоди. Термінологічні інновації в багатьох слов’янських мовах виникли під впливом «Європейської хартії регіональних або міноритарних мов». Аналіз показує, що термін, який є адекватним у контексті акта міжнародного права (наприклад, регіональна або мінори- тарна мова), може бути не цілком придатним для термінологічної та концептуальної системи національного законодавства (наприклад, України). Ця розбіжність спричиняє численні суперечності теоретичного плану та викликає труднощі при застосуванні закону на практиці.
The paper gives a comparative perspective of the terminology of language status in the Slavic
languages and discusses the impact of the language status on the approaches to language planning
and language policy in the respective countries. Language status terms denoting the country’s main
language have a variety of verbal expressions: state language meaning «national language»
(Belarus, Russia, Slovakia, Ukraine), official language (Macedonia, Montenegro, Slovenia), and the
language o f the official use (Croatia, Serbia) whose meanings and terminological implications have
variable value both nationally and chronologically. Increasing public awareness of the symbolic importance
of the language code as a nation’s identity factor is reflected in the legislation of Slovakia
whose language status was purposefully upgraded from that o f the official language (uradny jazyk)
in 1990 to the state language (statny jazyk) in 1995.
Terminological innovations in many Slavic languages appeared under the influence of the European
Charter for Regional or Minority Languages. A term that is quite appropriate in the context of
an international legal document (for instance, regional or minority language) may not be quite fitting
in the terminological and conceptual system of the national legislation (for instance, Ukraine) which
arises numerous theoretical controversies and causes practical difficulties in its application.
The cases of indiscriminate or uncritical use of the seemingly identical or similar terms having
different sociolinguistic implications are quite common in both legal, scientific and media texts
leading to infrequent misunderstandings and ambiguities. In order to prevent them a comprehensive
sociolinguistic dictionary has to be published and its popular online version has to be made available
for general access. International experts’ evaluation reports about the implementation of the European
Charter for Regional or Minority Languages must be written and read with regard of the
differences in the national terminologies and traditions of the respective languages.
