У статті досліджено проблему генези японської мови у зв’язку з гіпотезами про спорідненість її з мовами алтайської сім’ї, корейською, а також з іншими мовами. Значна частина з так званої спільної алтайсько-японської лексики виявляє свої досить регулярні продовження в індоєвропейських, кавказьких, уральських, семіто-хамітських та дравідських мовах, що дає змогу твердити не про алтайську генезу японської мови, а про більш віддалену, ностратичну. У той же час японознавці виявляють спорідненість японської мови, насамперед у галузі фонетики, з мовами австро-тайсько-австразійської макросім’ї.
Виходячи з конвергентного характеру японської мови, у статті зроблено спробу, залучаючи результати археологічних, історичних та лінгвістичних досліджень, подати оригінальну гіпотезу щодо формування японської мови.
In the article the problem of Japanese language genesis in connection with the Altaic, Korean and other languages cognation hypotheses has been investigated. Considerable part of so called common Altaic-Japanese vocabulary has enough regular correspondences in Indo-European, Caucasian, Ural, Afrasian and Dravidian languages, so it is possibly to affirm not about Altaic origin of Japanese language, but rather about more distant Nostratic origin. At the same time some Japonists reveal the cognition of Japanese, first of all in the field of phonetics, with Austro-Tai-Austrasian languages.
Proceeding from the convergent character of Japanese, in the article the attempt, with the drawing of investigation on archeology, history and linguistics, to give an original hypothesis about Japanese language formation has been made.
