Визначено принципові засади досягнення господарського гомеостазу та базові принципи його забезпечення для господарських систем із позиції концепту сталих фінансів. Установлено, що визначальним фактором сталості господарської системи є забезпечення як її загальносистемного гомеостазу, так і гомеостазу в кожній підсистемі в соціальному, економічному та екологічному вимірах, що можливо реалізувати за допомогою сталих фінансів.
Важливу роль у системі сталих фінансів відведено трьом факторам: побудові механізмів зворотного зв’язку між економічною системою та навколишнім середовищем, а також всередині її елементів; створення фінансових резервів та формування каналів їх спрямування на потреби сталого розвитку; посилення зв’язків між фінансами та реальним сектором виробництва.
Поняття системного гомеостазу розглянуто в контексті управління сталим розвитком як збалансований стан динамічної самопідтримуваної рівноваги соціо-еколого-економічних утворень, що являють собою живі системи організованої складності. Основну увагу зосереджено на проактивних формах управління гомеостазом, сутність котрих, на відміну від реактивних, полягає в активному, усвідомленому та цілеспрямованому реагуванні на зміни взаємодії системи із навколишнім середовищем. Фінансову домінанту досліджено як окремий фундаментальний функціональний компонент системи сталого господарювання, роль якого – забезпечення ефективних розподільних відносин між соціальною, економічною та екологічною складовими господарства і всередині кожної з них за допомогою відповідних інститутів, механізмів та інструментів.
На основі парадигмального концепту сталих фінансів визначено та охарактеризовано принципи домінантного підходу, функціональності, вертикальної та горизонтальної інтеграції, зворотного зв’язку і самозабезпечення сталості. Доведено, що їх застосування дасть змогу сформувати внутрішньо стабільну фінансову складову, здатну забезпечити гомеостаз у соціо-еколого-економічній системі й темпи сталого розвитку на рівні 3–4 % річного економічного зростання.
The purpose of the article is to outline the basic principles of achieving economic homeostasis and determination of the basic principles of homeostasis of economic systems from the standpoint of the concept of sustainable finance. It was found that the determining factor for the sustainability of the economic system is to ensure both its system-wide homeostasis and homeostasis in each of the subsystems in social, economic and environmental dimensions, which can be realized through a specific system of sustainable finance.
It is determined that three factors should play an important role in the system of sustainable finance: building feedback mechanisms between the economic system and the environment and within its elements; creation of financial reserves and construction of channels of their direction on the needs of sustainable development; strengthening the links between finance and the real sector of production.
The concept of systemic homeostasis is considered in the context of sustainable development management as a balanced state of dynamic self-sustaining balance in the development of socio-ecological and economic entities, which are considered as living systems of organized complexity. The focus is on proactive forms of homeostasis management, the essence of which, in contrast to reactive forms, is to respond to changes in the interaction of the system with its environment actively and purposefully. Financial dominance is considered as a separate fundamental functional component of the sustainable management system, the role of which is to ensure effective distribution relations between the social, economic and environmental components of the economy, and within each of them through appropriate institutions, mechanisms and tools.
Principles of the dominant approach, functionality, vertical and horizontal integration feedback and self-sufficiency are proposed on the basis of the paradigmatic concept of sustainable finance. It is shown that their use will allow to build an internally stable financial component, which is capable to provide homeostasis in the socio-ecological and economic system and the rate of sustainable development at 3–4 % of annual economic growth.
