Метою статті є висвітлити окремі майнові аспекти, пов’язані з успадкуванням рухомих речей
жителями міст Волинського воєводства. Джерельною базою дослідження послужили тестаменти
городян, що вписувалися до волинських міських та ґродських книг у XVII столітті. У вітчизняній
історіографії досі відсутні спеціальні комплексні дослідження, що розкривали б згадані аспекти.
Наукові підходи базуються на застосуванні методів «нової соціальної історії», історії повсякдення
та мікроісторії. У дослідженні акцентується увага на матеріальному вимірі буденного життя пересічних мешканців міст Волині, їх ставлення до рухомих речей і окремих предметів. Наукова новизна дослідження полягає у висвітленні матеріального світу заповідачів у світлі актів останньої
волі XVII ст. Висновки. Переліки майна в заповітах городян починалися з найважливіших для тестатора речей, існувала певна їх ієрархія або градація. Найціннішими вважали вироби з благородних
металів – золота і срібла, коштовні прикраси, потім – з цини (олова) і міді, а завершували цей перелік
одяг та інші речі. Іноді тестатори дарували речі, що не становили особливої цінності у матеріальному вимірі, але мали нагадувати спадкоємцям про колишнього господаря. Значна кількість домашньої худоби зайвий раз свідчить про велику роль аграрної складової господарської діяльності багатьох мешканців волинських міст. Пересічні міщани найчастіше згадують предмети гардеробу,
описуючи принагідно тканину, з якої вони були виготовлені, колір, окремі частини одягу, види хутра,
що використовувалися при пошитті чи як оздоба. Вбрання засвідчує проникнення до волинських
міст західних впливів, а водночас існування сталих східних запозичень; тут поєднувалися модні новинки з глибокою архаїкою, що творило різностильовий мікс. Порівняно з одягом постіль, посуд та
інші побутові предмети (прикраси, книги, зброя, домашній інвентар) згадуються спорадично. Тестатори з волинських міст постають загалом людьми практичними і прагматичними, ощадливими,
такими, що дбають про своє майно. Речі для них мали утилітарне значення, а коштовності сприймалися як «мобільні артефакти», які можна було продати або заставити в разі потреби. Незважаючи на специфіку такого джерела, як тестамент, аналіз його матеріальної частини є важливим джерелом для дослідження матеріальної культури ранньомодерного міського соціуму.
The purpose of the article is to highlight individual property aspects related to the inheritance of movable
things in residents of the Volhynian Voivodeship. The source base of the research served testaments
of dwellers, which fitted to the Volhynian town and castle books in the 17th century. In Ukrainian historiography,
still no special comprehensive studies revealed the mentioned aspects. Scientific approaches are
based on the use of methods of «new social history», the history of everyday life, and microhistory. The
study emphasizes attention to the material dimension of the everyday life of ordinary inhabitants of Volhyn,
their attitude to movable things and individual objects. The scientific novelty of the study is in the coverage
of the material world of the testators in the light of the last wills of the 17th century.
Conclusions. The lists of property in the last wills of the townsmen began with the most important things
for the testator; there was a certain hierarchy or gradation. The most valuable, considered products from
noble metals – gold and silver, expensive jewelry, then – from tin and copper, and completed this list of clothing
and other things. Sometimes testators gave things that did not constitute a special value in material terms,
but had to remind the heirs of the former host. Given the agrarian nature of the majority of Volhynian towns
at the time, land and real estate were the most valuable assets and most secure investments for the townsmen.
The average burgers often mention the wardrobe objects, describing the fabric from which they were made,
color, separate parts of clothing, species of fur, used in sewing or as a decoration. The outfit of penetration to
the Volhynian towns of Western influences, and at the same time, the existence of stable oriental borrowing.
Here combined fashionable novelties with a deep archaic that created a diverse mix. As to bedding, dishes
and other household items (jewelry, books, weaponry, and home inventory) are mentioned sporadically. Testators
from Volhynian towns are generally practical and pragmatic, saving, such that they care about their
property. Things to them had utilitarian significance, and jewelry was perceived as «mobile artifacts» that
could be sold or stated if necessary. Despite the specifics of such a source as a testament, the analysis of its
material part is an important source for the study of the material culture of the early-modern urban society.
