У статті розглянуто історію заснування та розвитку на Афоні «малоросійського»
Іллінського скиту, заснованого в 1757 році українським старцем, духовно-культурним
діячем та письменником Паїсієм Величковським. Досліджено роль і значення цієї обителі
в історії як українського чернецтва на Афоні, а й усієї святогірської чернечої спільноти
XVIII століття. Проаналізовано національний склад серед ченців Іллінського скиту та
їхні зв’язки з українським козацтвом, розглянуто листування Паїсія Величковського з
кошовим отаманом Запорозької Січі Петром Калнишевським. Наголошено, що Іллінський скит був важливим духовно-культурним центром української козацької еміграції XVIII століття, остаточно увібравши риси «малоросійської» обителі, де після ліквідації
Запорозької Січі в основному подвизалися колишні запорозькі козаки з Задунайської Січі й Кубані.
The article considers the history of the foundation and development of the
“Malorosian” (Ukrainian) skete (hermitage) of St. Elijah on Mount Athos. The
hermitage was founded in 1757 by a Ukrainian hermit, later well-known writer,
spiritual and cultural figure Paisiy Velichkovsky. The role and significance of this
abode in the history of both Ukrainian monasticism on Mount Athos and the entire
Svyatogorsk monastic community of the 18th century have been researched. This study
reveals the ethnic composition among the monks of the skete of St. Elijah and their
connections with the Ukrainian Cossacks. To illustrate this, the correspondence of
Paisiy Velichkovsky with Peter Kalnyshevsky, the last Kish otaman of the
Zaporizhzhya Sich was analysed. The article argues that the skete of St. Elijah was an
important spiritual and cultural center of the Ukrainian Cossack emigration of the
18th century. This hermitage was considered to be a “Malorosian” (Ukrainian) abode
where the former Zaporozhian Cossacks from the Transdanubian Sich and the Kuban
moved after the final liquidation of the Zaporozhian Sich.