У двічі виданому в Україні двотомнику історичних есе І. Лисяка-Рудницького Володимир Винниченко постає націонал-комуністом,
тобто політиком, який вільно або невільно нав’язував народу комунізм
у принадній обгортці “світлого майбутнього”. Враховуючи вагомий вплив цих есе на вітчизняну історіографію, така оцінка заважає
поставити В. Винниченка на один рівень з М. Грушевським і С. Петлюрою в українських визвольних змаганнях.
Автор вважає причинами помилкової оцінки В. Винниченка його спроби порозумітися з вождями російського комунізму, коли вони з
тактичних міркувань взяли на озброєння революційні гасла народних
низів. У статті підкреслюється й те, на що І. Лисяк-Рудницький не
звернув уваги: Винниченків комунізм тільки термінологічно збігався з
комунізмом російських соціал-демократів, які йшли за В. Леніним.
Лідер українських соціал-демократів був виразником настроїв тих низів, які створювали небільшовицькі ради робітничих і солдатських
депутатів, безкомпромісним противником радянської влади в її ленінській інтерпретації – як диктатури вождів російського комунізму.
In a twice published historical essay written by I. Lysiak-Rudnytskyi
Volodymyr Vynnychenko is shown like a national communist, that is, a
politician who freely or inadvertently forced communism on the people's
"bright future." Considering the considerable influence of these essays on
the national historiography, such an assessment prevents V. Vinnychenko to
be on par with M. Hrushevskyi and S. Petliura in Ukrainian liberation
competitions.
The author considers the reasons for V. Vynnychenko's misjudgment is
in his attempt to come to terms with the leaders of Russian communism
when they took, for tactical reasons, the revolutionary slogans of the lower
classes. The article also emphasizes the fact that I. Lysiak-Rudnytskyi did
not pay attention on: Vynnychenko's communism only terminologically
coincided with the communism of the Russian social democrats, who
followed V. Lenin. The leader of the Ukrainian social democrats was an
expression of the sentiment of those lower classes who created the bolshevik
councils of workers 'and soldiers' deputies, an uncompromising opponent of
soviet power in its leninist interpretation – as a dictatorship of the leaders
of Russian communism.