Визначення поняття мемуарів як історичних джерел у зарубіжній історіографії

Abstract

У статті розглядаються підходи зарубіжних науковців до мемуарів як історичних джерел у контексті категорії его-документів. Починаючи з середини ХХ ст., его-документи стали предметом активних дискусій у наукових колах, і навіть сьогодні полеміка щодо їх ролі в історичних дослідженнях ще не завершилася. У статті представлено огляд сучасних зарубіжних джерелознавчих досліджень із мемуаристики, розглянуто питання визначення поняття мемуарів, їх критики та специфіки дослідження, а також місця у системі історичних джерел. Увага також приділяється ставленню зарубіжних істориків до таких специфічних рис мемуарних джерел, як суб’єктивність, психологізм та емоційна забарвленість.

The article deals with the approaches of foreign scholars to memoirs as historical sources in the context of the category of ego-documents. Since the middle of the XXth century, ego-documents have become the subject of active discussions in academic circles, and even today the controversy over their role in historical research has not yet come to the end. The article presents an overview of modern foreign sources studies on memoiristics, it has also been discussed the definition of the concept of memoirs, their criticisms and specifics of the research, as well as the definition of their place in the system of historical sources. The attention has been also paid on the relation of foreign historians to such specific features of memoir sources as subjectivity, psychological aspects and emotionality.