Створені після реформи органи селянського самоврядування виконували
адміністративні та фіскальні функції держави. Вони забезпечували вирішення
чи не найважливішого для держави питання — збір податків. Окрім справляння
податкових зобов’язань селянські адміністрації займалися формуванням
власних бюджетів, дбали про їх наповнення та приймали рішення щодо видатків. У статті розглянуто формування та використання фінансової бази органів селянського самоврядування в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.
на Правобережній Україні. На основі архівних матеріалів простежено видатки
з “мирських бюджетів” у Київській, Подільській та Волинській губерніях.
Аналіз матеріалів по окремих губерніях посприяв розумінню регіональних особливостей, що сприяли (подекуди ускладнювали) надходження до громадських бюджетів.
The problem of peasant self-government appears in the studies of contemporary
historical science, the problem of finances of peasant self-government occupies a
special place in historical, jurisprudence and economics science. Peasant selfgovernment
was reorganized in 1861, after the liberation of the peasants. Peasant
self-government consisted of volost government and volost parliament, village
government and village parliament, volost court. The peasant self-government was not
really independent, it was controlled by state structures, namely: “myrovi poserednyky”,
“hubernski u selianskykh spravakh prysutstviia”, “ministerstvo vnutrishnikh
sprav”. The peasant self-government performed administrative and fiscal
functions. The peasant administration influence to important issue for the state — the
collection of taxes. The peasant self-government also had its own budget, which was
used to solve public issues. The article deals with the process of formation and use of
the budgets peasant self-government in the second half of the 19th and the beginning
of the 20th century in of the Right-bank Ukraine. Regional specifics of budget
formation were considered on an example Kyiv, Podil and Volyn provinces.
