Проаналізовано уявлення міщан XVI – першої половини XVII ст. про
ідеального міщанина, відображені як у текстах самих міщан, так і в тих, які походили з-поза меж міста. Вони відбивалися насамперед у вимогах до нових міських громадян і до
виборних посадовців. Серед чеснот виділяється питання майнового статусу міщанина.
На коронних землях зміна ставлення до багатства була пов’язана не лише із розвитком
ремесла і торгівлі, а й із поширенням ідей сарматизму. З одного боку, шляхта намагалася
відмежуватися від міщан, утвердити свою інакшість і вищість, з іншого – місто в Речі
Посполитій так і не створило власної ідеології, а сарматизм поступово став ідеологією і
верхівки міщанства. В XVI–XVII ст. верхівка міщанства почала в поведінці, побуті, одязі,
тощо копіювати шляхту. Заможність окремих міщан стала одним із шляхів до нобілітації.
Окрім майнового статусу, „чоловіка доброго” визначало „правильне” походження й відповідний стиль поведінки, що були обов’язковою умовою отримання міського громадянства. Тільки людину доброї слави і доброго походження можна було обрати на різні
уряди. Серед міщанських чеснот важливим був сімейний статус. Негідним порядного
чоловіка був перелюб, за який у міському праві передбачали жорстоке покарання і для
чоловіка, і для жінки. Осудною була і проституція. Неприйнятними для „доброго міщанина” були й окремі „негідні” професії, список яких змінювався з часом. У XVI–XVII
ст. до таких зараховували ремесло ката. Як один із міських слуг він був захищений правом, та його ремесло вважали ганебним. Не могли розраховувати на добру славу чарівники і чаклуни, а також гравці в азартні ігри. Однак, ігри, зокрема, гра в кості, були явищем настільки поширеним, що доводилось видавати все нові й нові приписи, які їх
забороняли. Місто відповідало на виклики часу, і відданість старовині тут ніколи не була
аж надто твердою. Багато в чому уявлення міщан збігалися з уявленнями шляхти, але
були й суттєві відмінності, зокрема у ставленні до чужинців.
The article analyses townspeople’s ideas of ideal burgher that appeared both in the texts
of burghers themselves and in those that came from outside of towns. They were reflected
primarily in the requirements for new citizens and elected officials. The proprietary status
of a burgher was significant among the bourgeois virtues. On the lands of the Crown, the
change in attitude to wealth was associated not only with the development of crafts and trade
but also with the spread of the ideas of Sarmatism. On the one hand, the nobility tried to
separate itself from the burghers and to affirm its distinction and superiority, оn the other
hand, the cities and towns of the Polish-Lithuanian Commonwealth had never created own
ideological program, and Sarmatism gradually became an ideology of the bourgeois elite as
well. In the 16th and 17th cent., the elite of burghers began to copy noblemen in behaviour,
everyday life, clothing, etc. The wealth of some burghers became one of the ways to their
ennoblement. In addition to proprietary status, the “good man” was determined by the “correct”
origin and the appropriate style of behaviour that were prerequisites for obtaining urban
citizenship. Only people of good fame and good descent could be elected to different offices.
Among the bourgeois virtues, family status was important. The adultery was considered unsuited
to decent man, and town law provided for it severe punishment for both man and
woman. Prostitution was worthy of condemnation too. Also, some “worthless” professions,
the list of which changed over time, were unacceptable for the “good burgher”. In the 16th
and 17th cent., the executioner’s craft was ranked as such. As one of the town servants he
was protected by law, but his craft was considered shameful. Magicians and wizards, as well
as gamblers, could not count on good fame. However, the games, and in particular the game
of dice, were a phenomenon so widespread, that it was necessary to issue more and more regulations
that forbade them. The cities and towns responded to the challenges of time, and
the devotion to antiquity was never too strong there. In many ways, the burghers’ ideas coincided
with the ideas of the nobility, but there were significant differences, in particular, in
the treatment of foreigners.
