На підставі п’яти випадків підтвердження шляхетства на сеймику
Люблінського воєводства в першій третині XVII ст., які проаналізовано в статті,
зауважена специфіка місцевих практик. Вона зумовлена тим, що Люблін був місцем проведення малопольської сесії Коронного трибуналу, де й відбувалось остаточне вирішення справ про оскарження у нешляхетстві, тож тамтешня шляхта
була добре обізнана в судових реаліях. Виведення шляхетства (deductio nobilitatis)
на люблінському сеймику відбувались нечасто, оскільки місцеві шляхтичі не поспішали оскаржувати один одного у нешляхетстві, розуміючи безперспективність
безпідставних обвинувачень. Водночас учасники люблінських сеймиків проявляли винятково лояльне ставлення до бажаючих виводитися, були готові витрачати
свій час на тривалу процедуру виведення та ігнорували відсутність частини свідків чи інші відхилення від звичної практики, усвідомлюючи, що під оскарженням міг опинитися фактично будь-який шляхтич незалежно від свого походження.
Люблінські акти доведення шляхетства відзначалися певним розмаїттям форми
самих документів та вміщених у них описів сеймикового доведення (у представленні свідків та переказі їхніх зізнань). Таку варіативність обумовлював брак детальної регламентації порядку сеймикового підтвердження шляхетства, тому
люблінська шляхта залишала на власний розсуд оскаржених, в який спосіб їм
доводити своє походження і яких доказів для цього достатньо. А просторова
близькість Трибуналу давала виняткову можливість під час судового процесу підтвердити будь-які нюанси доведення, яке раніше відбулось на депутатському сеймику тут же в Любліні.
This article analyzes some trends in local practices of proving nobility, referring to five
cases of confirmation of nobility at the Lublin voivodeship sejmik (dietine) in the first third of
the 17th century, which have been preserved in the archives. Their peculiarity can be explained
by the fact that Lublin was the venue for a session of the Crown Tribunal of Lesser Poland,
where the final decisions upon the appeals have been reached, and local noblemen were acqu -
ainted with this legal procedure. “Deductio nobilitatis” was an occasional process at the Lublin
sejmik local since noblemen did not hurry to blame each other, understanding the futility of ba -
se less or false accusations. At the same time, the participants of the sejmik showed exceptionally
loyal attitude to those who wished to prove their noble origin and they were willing to spend
their time on a lengthy procedure and even ignored the absence of some witnesses or other devi -
a tions from the traditional practice, realizing that every nobleman could be challenged in that
way. The mentioned above Lublin legal acts have some peculiarity, which can be noticed in a
variety of forms and descriptions of legal procedures. Such fluctuations led to a lack of detailed
regulation of this procedure at the sejmik, so Lublin noblemen decided at its discretion, how to
prove the noble origin and what evidence is sufficient for that. Also, the spatial proximity of the
Tribunal provided an exceptional opportunity during the judicial proceedings easily to confirm
any nuances of «deductio nobilitatis» that had previously taken place at the sejmik in Lublin.
