Статтю присвячено дослідженню розформування володінь князя Олександра Меншикова на теренах Стародубського та Ніжинського полків. Цей
процес розпочався восени 1727 р. після політичної поразки временщика й завершився конфіскацією майна на користь Російської держави та засланням його самого до Сибіру. Увагу автора сконцентровано на кількох вимірах зазначених
подій: регулюванні процесу із Санкт-Петербурга, яке провадилося Верховною
Таємною радою на чолі з князями Долгоруковими; реалізації указів імператора
Петра ІІ та розпоряджень «верховників» на місцях; довгострокових наслідків,
якими й зумовлюються хронологічні рамки дослідження. Для змалювання якомога більш повної картини наведено низку приватних випадків реакції на докорінні
зміни, пов’язані з черговим двірцевим переворотом1 у російській столиці, адже
це внесло значні корективи в розстановку сил у середовищі стародубської полково-сотенної старшини, рядового козацтва та міщанства. Метою розвідки є
різнобічне висвітлення та аналіз розпаду «держави» князя Меншикова на території Гетьманщини. Методологія дослідження спирається на принципи історизму й науковості. Застосовано історико-генетичний (у простеженні становлення і згодом – розпаду князівської вотчинної системи), історико-порівняльний
(у співвіднесенні різних площин провадження зазначених процесів) методи. Із загальнофілософських методів застосовано діалектичний, із загальнологічних –
методи синтезу та аналізу. Наукова новизна полягає в актуалізації дослідження російсько-українських взаємин ранньомодерної доби, зумовленій подіями
сучасності. Автор вперше зводить та аналізує архівні дані, що стосуються фінального етапу існування земельних володінь Меншикова на території гетьманських полків; поряд із наведенням пов’язаних із зазначеними процесами приватних випадків сформовано загальну «фабулу» подій; виділено саме український контекст експансивної діяльності Меншикова як імперського адміністратора
та впливового землевласника. Пропонована публікація продовжує серію статей
автора, у яких йде мова про українські вотчини Меншикова, їх формування,
управління, взаємини адміністрації князя із полково-сотенними урядами, політико-економічне тло різноманітних процесів, зумовлених протіканням так званої Почепської справи. Студіюючи зазначену тему, дійшли таких висновків. Історія
складання та розпаду вотчинних систем, які належали представникам російського нобілітету з оточення Петра І, є характерним етапом існування передовсім Стародубського полку в першій чверті XVIII ст. та симптоматичною
ознакою масштабного процесу інтеграції Гетьманщини до складу Російської імперії. Чільну роль у подіях, досліджених у статті, відігравав князь Олександр Меншиков. Користуючись своїм привілейованим становищем при російському
дворі, він удався до загарбницької політики, що мала на меті формування своєрідного вотчинного утворення з умовною назвою «князівська держава». Можливо навіть поставити питання щодо потенційної (часткової?) сепарації управлінського апарату «держави» Меншикова від загальноімперської владної вертикалі, хоча цей напрям розробки теми потребує додаткової джерельної бази.
Утім, ці плани, навіть якщо вони й були, зазнали краху в результаті політичної
поразки князя у боротьбі за владу. Через складність та багаторівневість проблеми, процес розформування залишків колишніх меншиківських вотчин на території Гетьманщини затягнувся аж до часів правління Катерини ІІ. Його характеризує надмірна бюрократизованість, документальна плутанина, залучення значної кількості дійових осіб, постійне дублювання аналогічних розпоряджень влади.
The article is devoted to the study of the domains’ dissolution of Knyaz
Alexander Menshikov on the territory of the Starodub and Nizhyn regiments (polks).
This process began in spring of 1727 after the political collapse of the temporary
worker and ended by confiscation of his property for the benefit of the Russian state
and he was exiled to Siberia. The author's attention is focused on several plans of
these events. The first is regulation the process from St. Petersburg, which was carried
out by the Supreme Privy Council, headed by the Dolgorukovs. The second is the
implementation of the decrees of Emperor Peter II and the orders of local senators.
Third, the long-term implications of the broad chronological scope of the research. To
describe as complete a picture as possible, a number of private cases of reactions to
important changes associated with the next palace coup in the Russian capital were
given. This made significant adjustments to the alignment of forces among the
Starodub regimental-centenary foreman, ordinary сossacks and the townsfolk.
The purpose of the study is a versatile disclosure and analysis of the
disintegration of Menshikov's "state" on the territory of the Hetman State.
The research methodology is based on the principles of historicism and
scientific character. Historical-genetic (in tracing the formation and disintegration of
the princely patrimonial system), historical-comparative (in correlating various planes
of the processes) methods were applied. From the general philosophical methods, the
dialectical was used, from the general logical – synthesis and analysis.
The scientific novelty is in the actualization of the study of Russian-Ukrainian
relations in the early modern period, due to the events of our time. The author brought
together and analyzed archival data concerning the final existence of Menshikov's
land holdings on the territory of the hetman regiments (polks) for the first time. Along
with the presentation of particular cases, a general "plot" of events was formed; it is
the Ukrainian context of Menshikov's expansive activities as an imperial administrator
and influential landowner that is highlighted.
The proposed publication continues a series of author’s articles, which deals
with the Ukrainian estates of Alexander Menshikov and problems with their formation,
management, relations between the knyaz'es administration and the regimentalcentenary
administrations, the political and economic background of various
processes due to the so-called Pochep Case.
Studying this topic, it is possible to come to such conclusions. The history of the
formation and disintegration of domains belonging to Russian statesmen from Peter's
The First entourage is a characteristic stage in the existence of the Starodub regiment
(polk) at the beginning of the 18th century. It is also a symptomatic sign of the largescale
process of integration of the Hetman State into the Russian Empire. The main
role in the events studied in the article was played by Knyaz Alexander Menshikov.
He, taking advantage of his privileged position at the Russian court, launched an
aggressive activity, the purpose of which was to form a kind of patrimonial formation
with the conventional name "princely state". It is even possible to raise the question of
the potential (partial?) separation of the administrative apparatus of Menshikov's
"state" from the general imperial vertical of authority. Although, this line of solving
the problem requires an additional historical source base. But these plans, if even its
were, collapsed as a result of the political defeat of the knyaz in the struggle for
power. Due to the complexity of the problem, the process of dissolving the remnants of
the former Menshikov domains in the territory of the Hetman State dragged on until
the reign of Catherine II. This process is characterized by excessive bureaucracy,
documentary confusion, the involvement of a great number of actors and the constant
duplication of similar government orders.