Метою статті є обґрунтування недоречності спроби окремих сучасних
науковців спростувати тези, які були сформульовані та загальноприйняті в минулі часи стосовно виявленого в чернігівському кургані Гульбище меча та фізичної статури його господаря. Методологічно робота здійснена на основі історико-антропологічного підходу. Науковою новизною дослідження є розширення
доказової бази за рахунок тих джерел, які залишались поза увагою як опонентів,
так і попередніх однодумців автора, що дозволило по-новому підійти до розв’язання поставлених питань. Висновки. Серед поховальних пам’яток дохристиянської Русі вже давно була виділена їх особлива категорія, представлена великими курганами дружинної культури. До неї також належить і чернігівський курган Гульбище. У 1872 р. його археологічно дослідив Д. Я. Самоквасов. З’ясовано,
що це поховання було здійснене за обрядом тілоспалення, а датується воно першою половиною – серединою Х ст. Серед великої колекції виявлених тут знахідок на окрему увагу заслуговує меч. На жаль, до моменту музеєфікації він дійшов не в первісному стані, але обміри артефакту були здійснені ще до його вилучення із поховання. За показником своєї довжини він і на сьогодні посідає перше місце серед тогочасних мечів, знайдених на території Русі. Розміри цього
меча дозволили науковцям у середині ХХ ст. сформулювати тезу про непересічну фізичну статуру його господаря. Довгий період ці положення не викликали заперечень, але останнім часом окремими дослідниками вони були розкритиковані.
Їхня доказова база головним чином побудована на недовірі до інформації автора
розкопок про розміри розглядуваного меча та зарахуванні його не до пішої, а кінної зброї. На переконання автора статті, перший із цих аргументів чітко спростовується уважним прочитанням нотаток Д. Я. Самоквасова, а другий – не
узгоджується із конструктивними особливостями руків’я меча з кургану Гульбище. Присутність же там решток коня свідчить не про фахові військові навички небіжчика, а відображає один з елементів тогочасного поховального обряду. Про появу ж самої професійної кінноти на Русі, як виявляється, можемо
говорити починаючи не раніше середини ХІ ст. Отже, раніше прийняті тези
стосовно виявленого в чернігівському кургані Гульбище меча та фізичної статури його господаря й сьогодні не втрачають свого наукового значення.
The purpose of the article is to substantiate the inappropriateness of some
modern scientists’ attempt to refute the theses that were formulated and generally
accepted in the past regarding the sword found in the Chernihiv mound Gulbyshche
and the physical stature of its owner. Methodologically, the article is based on a
historical and anthropological approach. The scientific novelty of the research is the
expansion of the evidence base at the expense of those sources that remained out of the
attention of both opponents and previous like-minded authors, which allowed a new
approach to solving the questions. Conclusions. Among the funerary monuments of
pre-Christian Rus their special category has long been distinguished, represented by
large mounds of a squad culture. Its monuments also includes the Chernihiv mound
Gulbyshche. In 1872 it was archaeologically investigated by D. Ya. Samokvasov.
Thus, it turned out that this burial was performed according to the rite of cremation
and dates from the first half-middle of the tenth century. Among the large collection of
discovered finds, the sword deserves special attention. Unfortunately, it did not reach
the moment of museification in its original condition, but the measurements of the
artifact were made before its removal from the burial. In terms of its length, it still
ranks first among the swords of that time found in Russia. Such size of this sword
allowed scientists in the middle of the twentieth century to formulate a thesis about the
extraordinary physique of its owner. For a long time, these provisions were not
disputed, but recently they have been criticized by some scholars. Their evidence base
is mainly based on distrust of the information of the author of the excavations about
the size of the sword in question and its inclusion not in the infantry but in horse
weapons. According to the author of the article, the first of these arguments is refuted
by a careful reading of notes by D. Ya. Samokvasov, and the second – does not agree
with the design features of the hilt of the sword from the mound Gulbyshche. The
presence of the remains of the horse there does not indicate the professional military
skills of the deceased but reflects one of the elements of then funeral rite. And the
emergence of the most professional cavalry in Rus, as it turns out, we can said not
earlier than the middle of the eleventh century. Thus, the previously accepted theses
about the sword discovered in the Chernihiv mound Gulbyshche and the physique of
its owner still do not lose their scientific significance.
