Процес плюндрування української архітектурної спадщини за радянської доби умовно розділяється на кілька етапів. Перший етап
пов’язаний з колективізацією і створенням «сталінських колгоспів»;
другий етап, що тривав упродовж 1934–1939 рр., ознаменувався руйнуванням соборів і монастирів у Києві, Полтаві, Одесі, Кам’янці-Подільському та інших містах; на наступному етапі, що вкладається в хронологічні межі Другої світової війни, відбувалась ліквідація
низки визначних церковних і цивільних пам’яток; черговий (післявоєнний) етап оголосив новий наступ на релігію і Церкву. В хронологічні межі означених етапів закономірно вписується послідовність
руйнації культових споруд м. Глухова.
На тлі загальнодержавних тенденцій у релігійних стосунках держави і церкви осібно стоїть питання відновлення богослужінь у Покровській церкві с. Годунівки Глухівського району у повоєнний час. Мова
йде про відповідне клопотання вірян Покровської релігійної громади (1947 р.) до обласних владних структур. Надання дозволу на проведення богослужінь у церкві у цей час є, найімовірніше, винятком з
правила, який підтверджує тезу, що прийняття рішень на місцях (як
позитивних, так і негативних) у великій мірі залежало від особистої
позиції керівника, який відповідав за означений напрямок роботи.
До наукового обігу вперше вводиться архівний документ, в якому міститься цікава інформація щодо технічного стану Покровської
церкви с. Годунівки у повоєнний час, проведення необхідних ремонтних
робіт, статистичні дані щодо кількості релігійної громади, проведення богослужінь тощо. Побіжно згадується доля церкви упродовж
другої половини ХХ ст. до сьогодення.
The process of plundering the Ukrainian architectural heritage during the
Soviet era is conditionally divided into several stages. The first stage is related
to the collectivization and creation of «Stalin collective farms»; the second stage,
which lasted during 1934-1939, was marked by the destruction of cathedrals and
monasteries in Kiev, Poltava, Odessa, Kamianets-Podilskyi and other cities; the
next phase, which is within the chronological boundaries of the World War II, was
the elimination of a number of prominent ecclesiastical and civilian monuments;
the next (post-war) stage announced a new offensive on religion and the Church. In
the chronological boundaries of the indicated stages, the sequence of the destruction
of the cult buildings of Hlukhiv is fit.
Against the background of national trends in religious relations between the
state and the church, the question of restoration of worship in the Pokrovska Church
in the village Hodunivka of Hlukhiv district in the postwar period It is a relevant
petition of the faithful of the Pokrovska religious community (1947) to the regional
power structures. Authorization to hold church services at this time is likely to be
an exception to the rule, which affirms the thesis that local decision-making (both
positive and negative) is highly dependent on the personal position of the leader
in charge of the designated area of work.
For the first time, an archival document containing interesting information
about the technical condition of the Pokrovska Church in the village Hodunivka
of Hlukhiv district in the postwar period, carrying out necessary repairs,
statistics on the number of religious communities and holding worship services,
etc. A brief mention of the fate of the church during the second half of the
twentieth century to date.
