У статті висвітлюється історія та етапи будівництва однієї з
найбільших пам’яток у місті Збаражі – комплексу монастиря Святого Антонія і дзвіниці. Власник міста князь Юрій Збаразький запрошує чернечий орден Отців Бернардинів, які оселяються на наших
землях. Перший мурований костел був побудований у XVII ст. на болотистій місцевості правого берега річки Гнізна. Автор і будівничий проекту невідомий.
Розглянуто особливості архітектурних форм та інтер’єру монастирського комплексу і дзвіниці. Знаходячись на північ від костелу,
вона слугувала в’їздом на територію монастиря. На її другому ярусі
знаходився дзвін. Головними фундаторами спочатку були Юрій Збаразький, Януш Вишневецький, а пізніше Йозеф і Станіслав Потоцькі.
У 1648 р. костел і монастир були частково пошкоджені селянсько-козацькими загонами під проводом Максима Кривоноса, а в 1649 році,
у часи Збаразької облоги, майже чудом уцілів. У кінці XVII ст. турки
під проводом Ібрагіма Шишмана вщент руйнують весь монастир-
ський комплекс. Відбудова починається у середині XVIII ст. Будівництвом нового монастиря займався архітектор Йоган Ґанц.
Дзвіниця, як і костел, побудована спершу у ренесансному, а пізніше в бароковому стилі. З початком ІІ Світової війни в костелі переховувались біженці, а у 1946 р. монастирський комплекс був закритий та використовувався як склад. З 1970 р. у монастирі і костелі
знаходились службові та виробничі приміщення заводу «Квантор». З
1995 р. дзвіниця (разом із комплексом монастиря) входить до складу Державного історико-архітектурного заповідника у м. Збаражі (з 2005 року – Національного заповідника «Замки Тернопілля») і
стає одним із об’єктів культурної спадщини міста Збаража національного значення. У 2019 р. розпочато реставрацію дзвіниці з метою створення Музею міста.
The article covers the history and stages of construction of one of the
largest monuments in the town of Zbarazh - St. Anthony’s Monastery
complex, and the bell tower in particular. The owner of the city, Prince
Yurii Zbarazkyi, invites the monastic order of the Bernardine Fathers who
settle on our lands. The first stone church was built in the seventeenth
century on the swampy area of the right bank of the Hniezna River. The
author and the construction project are unknown. The peculiarities of
architectural forms and interior of the monastery complex and bell tower
are considered. To the north of the church was a bell tower. It served as a
gateway to the monastery, and was a two-tier bell, with a bell on the second
tier. The main sponsors of the construction were first Yurii Zbarazkyi,
Yanush Vyshnivetskyi, and later Iosef and Stanislav Pototski. In 1648 the
church and the monastery were partially damaged by peasant and Cossack
detachments led by Maksym Kryvonos, and in 1649, during the Zbarazh
siege, almost by a miracle of survivors. At the end of the seventeenth
century, the Turks, led by Ibrahim Shishman, completely destroyed the
entire monastery complex. Restoration begins in the middle of the XVIII
century. Architect Johann Gantz was involved in the construction of the
new monastery. The bell tower, like the church, was first built in the
Renaissance and later Baroque style. With the onset of World War II,
refugees were hiding in the church, and in 1946 the monastery complex
was closed and used as a warehouse. Since 1970, the monastery and the
church have housed the office and production premises of the Kvantor
plant. Since 1995, the bell tower, together with the monastery complex,
is a part of the State Historical and Architectural Reserve in Zbarazh
(since 2005 - National Reserve “Ternopil’s Castles”) and becomes one of
the cultural heritage sites of Zbarazh of national importance, its security
number has been assigned. In 2019, a complete restoration of the bell
tower was started to create the Museum of the City.
