Художні тексти й науковий доробок Максима Рильського
упродовж багатьох десятиліть приваблюють дослідників-лінгвістів.
Цю тезу яскраво ілюструє понад півстолітня історія публікацій про
спадщину поета-академіка в науковому збірнику «Культура слова»
Інституту української мови НАНУ. Від часу заснування згаданого
видання (1967 р.) його читачі мають змогу постійно знайомитися
із працями М. Т. Рильського з історії української літературної мови,
лінгвостилістики, практики художнього перекладу, лексикографії,
а також із науковими розвідками мовознавців про багатогранний
мовосвіт письменника.
Діахронна рецепція публікацій про вченого й поета у збірнику
«Культура слова» оприявнює своєрідну творчу й світоглядну дискусію
наукових і мистецьких поколінь радянської доби, пострадянської
епохи та початку ХХІ століття. Хоча непорушна «класичність» (у
найширшому значенні) спадщини М. Т. Рильського підносить його
над часом, проте невпинна еволюція наукових парадигм і мистецьких
візій нової доби спонукає до нових теоретичних рефлексій над
творами письменника.
For many decades, Maxim Rylskyi’s artistic texts and scientific
achievements have attracted linguistic researchers. This thesis is vividly
illustrated by the more than half a century history of publications on the
heritage of the poet-academician in the scientific collection “Culture
of the word” of the Institute of Ukrainian Language of NASU. Since
the foundation of the mentioned edition (1967), its readers are being
able to constantly get acquainted with Rylskyi’s works of about history
of Ukrainian literary language, lingual stylistics, practice of artistic
translation, lexicography, and also with scientific research of linguists
about the multifaceted idiostyle of the writer.
The diachronic reception of publications about the scientist and
poet in the collection “Culture of the Word” reveals a kind of creative
and philosophical discussion by the scientific and artistic generations of
the Soviet era, the post-Soviet era and the beginning of the 21st century.
Although the immutable “classicism” (in the broadest sense) of M.T.
Rylskyi’s legacy lifts it above time, yet the relentless evolution of scientific
paradigms and artistic visions of the new era leads to new theoretical
reflections on the writer’s works.