У статті запропоновано аналіз засобів лінгворепрезентації
образів небесних світил сонце, місяць, зоря / зорі в поетичних
текстах Б.-І. Антонича. Продемонстровано зони сумірності
об’єктивної та індивідуально-авторської картин світу, а також
співвіднесення поетичної (насамперед фольклорно-міфологічної)
традиції та новаторства. Виявлено, що до продуктивних
авторських моделей опису реалій сонце, місяць, зоря / зорі належать
побутовизація, антропоморфізація та природоморфізація.
Встановлено, що контекстуальні вживання назв небесних світил у
поезії Б.-І. Антонича здебільшого корелюють із прямим,
номінативним значенням. Як носії культурно-естетичної
інформації, назви небесних світил також часто переосмислюються,
виформовують нові лексико-асоціативні зв’язки, викликані
індивідуальним досвідом автора, його особистісними креативними
та естетичними уподобаннями.
The paradigm of describing celestial bodies sun, moon, stars is
important for understanding the national-linguistic picture of the world.
An objective picture of the world in the poetry of B.-I. Antonych is
represented by stable associative-semantic connections of the celestial
bodies – time (sun –dawn, day, light time of day; moon, stars – evening,
night, dark time of day). The individual poetic picture of the world is
commensurate with the objective also in the artistic statement of the
property of celestial bodies to radiate light, to be sources of radiance.
The corresponding archetypes ‘light’, ‘radiance’, ‘brilliance’ determine
the semantics and value of numerous author’s landscape descriptions and
psychological-mood metaphors.
A number of recorded metaphors represent the folklore-mythological
tradition of describing celestial bodies by a visually perceptible sign of
shape (sun– circle, wheel, sphere; moon – sickle, horned, horseshoe,
circle), color (sun – gold, red; moon – yellow, gold, silver, red; star – silver,
gold). These traditional poetic models are supplemented by individual
authorial interpretations.
Productive author’s models of describing the realities of the sun,
moon, and stars include domestication, anthropomorphization and natural
morphization.
It is established that the contextual uses of celestial bodies in the poetry
of B.-I. Antonych is mostly correlated with direct, nominative meaning
or actualized in the folklore-mythological key. Also, the concretely
nominative and cultural-aesthetic information implicitly embedded in
them is often rethought and actively expanded. These nominations actively
form new lexical-associative complexes of meanings, new connotations
caused by individual experience, ideas, feelings, emotions of the author,
his personal creative and aesthetic preferences.
