У статті схарактеризовано контраст як ознаку мовотворчості
Євгена Маланюка та як засіб експресивізації ідіолекту автора.
Встановлено, що контраст у поетичній мові митця об’єктивований
трьома групами концептуальних бінарних опозицій (універсальними,
філософсько-культурними, індивідуально-авторськими), кожна з
яких по-різному наповнена особистісними семантичними планами,
розмаїтою палітрою суб’єктивних інтенцій автора. Домінування
контрастивної семантики забезпечують узуально та контекстуально
антонімовані лексичні та фразеологічні одиниці, репрезентовані
різними лексико-семантичними, лексико-граматичними, фраземними
контрастивами й оказіональними контрактивними асоціативами.
Контрастивна семантика в ідіолекті автора моделюється на
ґрунті емотивно-аксіологічних значеннєвих планів лексем і фразем,
постає потужним і самобутнім засобом експресивізації художньо-
поетичних текстів митця.
The article describes the contrast as a sign of Yevhen Malaniuk’s
linguistic work and as a means of expressing the author`s idiolect. It is
established that the contrast in the poetic language of the artist is objectified
by three groups of conceptual binary oppositions (universal, philosophical
and cultural, individual and authorial), each of which is filled with personal
semantic plans, a wide variety of subjective intentions of the author.
The dominance of contrastive semantics is provided by the usual and
contextually antonymized lexical and phraseological units represented by
various lexical-semantic, lexical-grammatical, phraseological contrasts
and occasional contrastive associatives. Contrastive semantics of the
authorʼs idiolect is modeled on the basis of emotional and axiological
semantic plans of lexemes and phrases, and appears as a powerful and
original means of expressivating the artist’s poetic texts.
