The purpose of the study is to analyze the transformations of land relations in the Ukrainian
countryside with gaining independence. Changes in land use, land management, as well as the emergence
of new organizational and economic forms of management in the agrarian sector were radical, and therefore
ambiguous in their nature. General scientific methods were used in the study, in particular comparativehistorical
and systemic-structural, which helped to organize a significant number of source material,
reproduce and compare the direction of land relations transformation at different stages of this process.
The problem-chronological approach was used to determine the structure of the study. The scientific
novelty consists in researching the problem, which has not been investigated in Ukrainian historiography
in such a formulation and chronological framework. Agrarian reform in Ukraine, first of all, the reform of
land relations, has been consistently considered from lease spreading, land subdividing among the peasants
to the opening of the agricultural lands market. Objective and subjective factors, which complicated these
processes and, in particular, lagging behind in the formation of a complex of legal bases were analyzed.
Conclusions. The influence of land relations transformation on achievements and losses in the Ukraine’s
agrarian sector were highlighted. The authors state that the hasty introducing new agrarian forms of land
management without proper theoretical justification, financial support has made the reform process
poorly predictable for 30 years. For a long time, peasants were unsure of the irreversibility of land relations
transformation, which is confirmed by the rather slow rate of State certificates of land shares ownership. It
has been mentioned that the authorities were aware of the problem complexity, so a slow transition from
collective and state farm system – through CAEs (collective agricultural enterprises) – to PPFs (personal
peasant farms) and PSF (personal subsidiary farms) was proposed. Agro-firms and agro-holdings were the
culmination of a new structure of land management. The changes in the structure of crops and livestock
farming, which became the result of land relations transformation, were analyzed. Changes in the lives of
peasants were traced, first of all, the attitude of most of them to small-scale production. A step-by-step
review of the condition of the agrarian sector material and technical basis was made.
Мета дослідження полягає в аналізі трансформацій земельних відносин в українському селі з проголошенням незалежності. Зміни в користуванні, розпорядженні землею, а також
появи нових організаційно-господарських форм господарювання в агросекторі були радикальними, а отже й неоднозначними за своїм характером. У дослідженні використано загальнонаукові
методи, зокрема порівняльно-історичний і системно-структурний, які допомогли впорядкувати
значне число джерельного матеріалу, відтворити та порівняти спрямованість трансформації земельних відносин на різних етапах цього процесу. При визначенні структури дослідження використано проблемно-хронологічний підхід. Наукова новизна полягає у вивченні проблеми, яка
в українській історіографії не студіювалася в такій постановці та хронологічних рамках. Аграрна
реформа в Україні, насамперед реформування земельних відносин, послідовно розглядаються
від поширення оренди, розпаювання серед селян – до відкриття ринку земель сільськогосподарського призначення. Проаналізовано об’єктивні й суб’єктивні чинники, які ускладнювали названі
процеси та, зокрема, відставання у формуванні комплексу правових засад. Висновки. Висвітлено вплив трансформацій земельних відносин на здобутки і втрати в аграрному секторі України.
Автори констатують, що поспішне запровадження нових форм господарювання на землі без на-
лежного теоретичного обґрунтування, фінансового забезпечення робило процес реформування
впродовж 30 років слабко прогнозованим. Селяни тривалий час не були впевнені в незворотності трансформації земельних відносин, що підтверджується доволі сповільненими темпами отримання ними державних актів права власності на земельні паї. Відзначається, що органи влади усвідомлювали складність проблеми, тому було запропоновано повільний перехід від колгоспно-радгоспної системи – через КСП – до ОСП та ОПГ. Агрофірми й агрохолдинги виявилися
кульмінацією нової структури господарювання на землі. Проаналізовано зміни у структурі агрокультур і тваринництва, які стали наслідком трансформації земельних відносин. Простежено зміни у житті селян, насамперед налаштованість більшості з них на дрібнотоварне виробництво. Зроблено поетапний огляд стану матеріально-технічної бази аграрного сектора.