Метою дослідження є визначення й показ основних аспектів історичного дискурсу
України в контексті загальноєвропейського процесу, її європейської ідентичності й еволюції взаємовідносин із зарубіжними країнами та інституціями, наближення до європейських цінностей,
розкриття курсу на європейську інтеґрацію і прагнень українців до єдності з європейською спільнотою народів. Методологію праці становить комплекс наукових принципів історичного дослідження (історизм, об’єктивність), загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, порівняння, абстрагування, узагальнення), спеціально-історичних (синхронний, хронологічний,
метод періодизації, порівняльно-історичний, ретроспективний, системно-структурний, типологічний) методи. Автори дотримуються цивілізаційного, міждисциплінарного та комплексного
підходів до історичного дискурсу України у всесвітньо-історичному контексті на основі цілісного
використання джерел із зазначеної проблеми. Наукова новизна. Подано авторський погляд на
європейський контекст української історії з найдавніших часів до сучасності, продовжено дослідження проблем взаємодії України з країнами Європи, показ її місця й ролі в новітній системі
європейського облаштування, розвинуто тезу про невід’ємність історії України з європейською,
а отже і світовою. Висновки. В автентичному й дедалі взаємопов’язанішому світі Україна була та
є органічною складовою європейської цивілізації, що історично розвивається і складає матрицю загальних доль європейських народів. Упродовж століть історія України розкривала поворотні
моменти в історії Європи, а цивілізаційно-європейський дискурс поступу нашої країни за багатовікову історію переконливо доводить, що її розвиток відбувався у взаємодії зі всесвітньо-історичним процесом та набув безальтернативності у сучасну добу незалежності. Європейський вектор України залишається закономірним проявом розбудови національної державності.
The aim of the study is the determination and showing the main aspects of historical discourse
of Ukraine in the context of the European process, its European identity and evolution of relations
with foreign countries and institutions, the forthcoming to the European values, the disclosure of the
course to the European integration and the Ukrainians’ aspirations for the unity with the European
peoples’ community. The methodology of the research work is a set of scientific principles of historical
research (historicism, objectivity), general scientific (analysis, synthesis, induction, deduction, analogy,
comparison, abstraction, generalization), special-historical (synchronous, chronological, method of
periodization, comparative-historical, retrospective, system-structural, typological) methods. The
authors adhere to the civilizational, interdisciplinary and comprehensive approaches to the historical
discourse of Ukraine in the world-historical context on the basis of the holistic use of sources on the
issue. The scientific novelty. The work demonstrates the author’s view of the European context of
Ukrainian history from ancient times to the present, continues the research on the problems of Ukraine’s
interaction with European countries, shows its place and role in the contemporary system of European
development and establishes the thesis on the unity of Ukraine’s history with the European one, and
hence global. Conclusions. In the authentic and increasingly interconnected world, Ukraine has been
and is an organic component of European civilization, historically evolving and forming a matrix of
common destinies of European peoples. Over the centuries, the history of Ukraine has been revealing
the turning points in the history of Europe, and the civilizational-European discourse of our country’s
progress convincingly proves over centuries of history that its development took place in the interaction
with the world historical process and has gained no alternativeness in the modern era of independence.
The European vector of Ukraine remains a natural manifestation of the national statehood development.