Мета розвідки полягає в тому, щоб на основі загальної теорії поколінь з’ясувати особливості зміни поколінь істориків в українській історіографії кінця ХІХ – початку ХХІ ст., простежити її вплив на оновлення методологічних і концептуальних засад, проблематики історичної науки, збагачення дослідницького досвіду. Методика дослідження включає послідовне дотримання
принципів історизму, наступності, антропологізму, цивілізаційного, енергетичного, соціокультурного, ґенераційного та системного підходів, застосування методів історіографічного аналізу та
синтезу, компаративістики, моделювання, конкретно-історичного, історико-хронологічного, історико-генетичного пізнання та власних спостережень. Наукова новизна зумовлюється тим, що
вперше на основі авторських напрацювань, а також попередників системно розглянуто процес
й особливості зміни поколінь українських істориків у контексті загальних тенденцій реалізації
принципу наступності з урахуванням конкретно-історичних умов історії України новітньої доби.
Висновки. У результаті дослідження процесу зміни поколінь істориків з’ясовано його вплив на
розвиток української
історіографії з кінця ХІХ до перших десятиріч ХХІ ст., висвітлено його теоретико-методологічні, історіософські та історичні засади, термінологічний апарат, принципи
наступності та спадкоємності, а також кризові явища розривів і конфліктності. У рамках означеного періоду умовно виокремлено шість поколінь українських істориків, обґрунтовано критерії
їх хронологічних меж, названо найбільш характерні ознаки кожного з них. Відстежено традиції й
новаторство методологічного інструментарію, їх спільні та відмінні риси. Звернуто увагу на переломні віхи у зміні поколінь, їх вплив на світогляд і цінності українських істориків, діяльність наукових інституцій, осередків і шкіл в Україні та за рубежем, на проблематику досліджень, оновлення парадигми, концептуальних, методологічних підходів в історичній науці, зміст історичної освіти.
The purpose of study to find out peculiarities of change of generations of historians in
Ukrainian historiography end of the 19 – beginning of the 21 centuries based on a generic theory of
generations, to trace its impact on updating methodological and conceptual foundations, problems
of historical science, enrichment of research experience. Research methodology including consistent
adherence to the principles of historicism, continuity, anthropologism, civilization, energy, sociocultural,
generation and system approaches, application of methods of historiographic analysis and
synthesis, comparative studies, modeling, specific-historical, historical-chronological, historicalgenetic
cognition and own observations. Scientific novelty is due to the fact that for the first time it
is based on the author's experience, as well as the precursors systematically considered the process
and features of generations changes of Ukrainian historians in the context of general trends in the
implementation of the principle continuity taking into account the specific historical conditions of
the history of Ukraine of the modern era. Conclusions. As a result of the process research of changes
of historians generations have revealed its influence on the development of Ukrainian historiography
from the end of 19 to the first decades of 21 centuries, its theoretical and methodological are covered,
historiosophic and historical principles, terminology apparatus, principles of succession and continuity,
as well as crises and conflicts. Within this period, six generations of Ukrainian historians were
conditionally separated to the present; the criteria of their chronological boundaries are substantiated,
named leaders and the most characteristic features of each. The traditions and innovations of the
methodological tools of each of the generations, their common and distinctive features are traced.
Attention is drawn to the turning points in the change of generations, their influence on the outlook
and values of Ukrainian historians, activity of scientific institutions, centers and schools in Ukraine and
abroad, on issues of research, updating of paradigm, conceptual and methodological approaches in
historical science, content of historical education.
