Метою статті є постановка проблеми взаємин німецького військового командування з
українським цивільним населенням на реґіональному рівні в 1918 р. З огляду на політичну, стратегічну, економічну значущість у ході Української революції 1917–1921 рр. для вивчення обрано
Миколаїв і його округу. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах історизму,
об’єктивності, системності, комплексності. При цьому використано методи власне історичного дослідження, архівної евристики та джерелознавчих досліджень. Наукова новизна. Уперше висвітлено реґіональний зріз відносин німецького військового командування з українським цивільним
населенням у форматі інституцієзнавчого дослідження. Характеристика режиму «нетипової окупації», запропонована Р.Пирогом, завдяки цій студії поповнилася суттєвим аспектом – наявністю
німецьких військово-цивільних органів влади. У березні 1918 р. німці створили в Миколаєві свою
комендатуру, завдання якої полягало у співпраці з місцевими органами влади задля забезпечення власних військ, а на початку травня 1918 р. було запроваджене пряме військово-цивільне
управління у вигляді ґубернаторства Миколаїв. Причиною його заснування стало прагнення німців установити контроль над місцевими суднобудівними заводами та Чорноморським флотом. Ґубернатор мав широкі повноваження стосовно цивільного населення, органів міського самоврядування, промислових підприємств, портів, трудових відносин, продовольчої справи тощо. У грудні
1918 – березні 1919 рр. йому довелося вирішувати проблему евакуації через Миколаїв німецьких
військових частин із країн Азії. Втручання ґубернатора в міське життя мало точковий, але принциповий характер. Для подальшого дослідження німецьких органів влади в Україні революційного
періоду, у тому числі миколаївського ґубернаторства, потрібно вивчити документи з архівів нашої країни та Німеччини.
The purpose of the article is the problem statement of relationship between the German
military authorities and the Ukrainian civilian population at the regional level in 1918. Taking into
account the political, strategic, economic significance of Mykolaiv and its neighborhood during the
Ukrainian Revolution of 1917–1921, namely this area was chosen for the study. The author adhered
to the general scientific principles of historicism, objectivity, systemacy and complexity. Methods
of historical research as well as archival heuristic and source studies were used. The scientific
novelty is that for the first time the regional aspect of the relationship between the German military
authorities and the Ukrainian civilian population in the format of institutional research is covered.
The characteristic of the "atypical occupation" developed by R.Pyrih was completed with a significant
feature, namely the presence of German military-civilian authorities. After the German troops entered
into Mykolaiv in March 1918, the German commandant’s office, whose task was to cooperate with local
authorities with the aim of supplying of the German troops, was founded. At the beginning of May 1918,
the direct military-civil governance in the form of the German governorship Mykolaiv was established.
The reason for it was the Germans were eager to control the Mykolaiv shipyards and the Black Sea
Navy. The governor had powers over the civilian population, municipal bodies, industrial enterprises,
ports, labor relations, food business etc. The governor’s office had to deal with the evacuation of the
German troops from Asia. The governor’s intervention into city life was mostly dotted, but principled.
For further research on the German military authorities in Ukraine included governorship in Mykolaiv
it is required to involve the documents from other Ukrainian and German archives.
