Мета дослідження – розкрити значення ХХ Загального з’їзду
польських істориків у контексті дискусій про статус історії, які тривають у
Центрально-Східній Європі у зв’язку з XXIII Міжнародним конґресом історичних наук, що відбудеться 23–29 серпня 2020 р. в Познані. Методологія дослідження. Застосовано історіографічний і наукознавчий аналізи для визначення
стану й соціального статусу сучасних історичних досліджень у Польщі та країнах Центрально-Східної Європи в умовах ґлобальних і реґіональних викликів. Наукова новизна. Узагальнено досвід сучасної польської історіографії, яка
пропонує нові організаційні й методологічні підходи до розвитку історичних досліджень і функціонування історичного знання у цифровізованому суспільстві.
Висновки. Показано, що наприкінці ХХ ст. університетські історики втратили свою монополію – перестали бути єдиними охоронцями колективної пам’яті, котрі вирішують, що з минулого буде врятоване від небуття. Змінився спосіб
оповідання про минуле, розповідь про нього демократизується і приватизується, вона можлива різними способами та з різних перспектив. Академічна історіографія повинна відповісти на цей виклик, звернувши увагу на роль «великих
змін» в історії, які вимагають від істориків більшої сміливості в рамках транснаціональних підходів, подолання конфліктів пам’яті. Необхідні спільні зусилля істориків, зокрема з країн Центрально-Східної Європи, із метою відповіді на
питання, яка історія нам потрібна сьогодні та якою повинна бути їхня відповідальність за створювані історії. Висловлені пропозиції стануть предметом обговорення на ХХІІІ Міжнародному конґресі історичних наук у Познані.
The research goal. To reveal the significance of the 20th General
Assembly of Polish Historians in the context of discussions on the status of history
held in Central-East Europe in connection with the forthcoming 23rd International
Congress of Historical Sciences, to be held on August 23–29, 2020 in Poznań.
The research methodology. Historiographic and scientific analyzes have been
applied to determine the state and social status of contemporary historical research
in Poland and the countries of Central-East Europe in the face of global and
regional challenges. Scientific novelty. The experience of contemporary Polish
historiography, which offers new organizational and methodological approaches to
the development of historical research and the functioning of historical knowledge
in a digitized society, is generalized. Conclusions. It is shown that at the end of
the twentieth century, university historians lost their monopoly – ceasing to be the
sole guardians of collective memory, who decide about what from the past will be
saved from nothingness. The way the narrative of the past has changed and has
become democratized and privatized: it is possible in different ways and from
different points of view. Academic historiography must address this challenge by
drawing attention to the role of “great changes” in history, which require historians
of greater courage within transnational approaches to overcome memory conflicts.
A joint efforts are needed by historians, in particular from the Central-East Europe
countries, to answer the question of what history we need today and what should be
their responsibility for created histories. The proposals will be the basis for discussion
at the 23rd International Congress of Historical Sciences in Poznań.
