Мета дослідження – викласти основні положення нового концептуального тлумачення сукупності воєнних дій, що ввійшли в історіографію як «битва за Дніпро» й базуються на більш широкому розумінні її змісту,
масштабів, тривалості, наслідків і значення для всього перебігу протистояння на Східному фронті. Методологія студії заснована на комбінації загальнонаукових, спеціальних та міждисциплінарних прийомів наукового пізнання, а також теоретичних напрацюваннях провідних фахівців із військової
історії та інших наукових напрямів і дисциплін. Автори послуговуються сучасним термінологічним апаратом, апробованим у світовому військово-історичному дискурсі. Висновки. Теоретико-методологічна матриця, на яку
проектуються події Другої світової війни, постійно змінюється й демонструє
евристичний потенціал, який фахівцям належить реалізувати. Найбільше в
історії збройне зіткнення ґлобального характеру виявило нові підходи у стратегічному та оперативному плануванні, організації управління військами, їх
кадровому, інженерному, матеріально-технічному, медико-санітарному, морально-психологічному забезпеченні, логістиці тощо. У роки Другої світової війни склалося нове розуміння поняття «битва» як сукупності стратегічних
і фронтових операцій. Кожна з битв мала не лише важливі стратегічні, а й
значні політичні результати. Особливе місце серед них належить битві за
Дніпро. Існує нагальна потреба концептуального переосмислення її ролі і значення, сутності та змісту, хронологічних і територіальних меж. Сформований у СРСР офіційний погляд на події війни, зокрема й на битву за Дніпро, був
необ’єктивним – він спотворив сутність і значно «урізав» її реальний зміст.
На противагу усталеному радянському стереотипу автори висувають і обґрунтовують погляд, за яким для Червоної армії ця битва мала оборонну та наступальну складові й загалом тривала понад три роки (від кінця червня
1941 до початку липня 1944 рр.). Зміст і розмах битви за Дніпро, кількість
операцій, залучених сил і засобів, а також втрат сторін у ній були значно
більшими, ніж прийнято вважати. Ураховуючи ці обставини, дослідникам
належить сформувати адекватну концепцію всієї системи битв та операцій
у німецько-радянській війні, серед яких битва за Дніпро стала найбільшою у Другій світовій війні.
The purpose of the study is to outline the main concepts of a new conceptual
interpretation of the set of hostilities included in the historiography entitled “Battle
of the Dnipro” and based on a much broader understanding of its content, scope,
duration, implications and significance for the entire course of the Eastern Front
confrontation. The methodology of the studio is based on a combination of general
scientific, special and interdisciplinary methods of scientific knowledge, as well as
theoretical achievements of leading specialists in military history, military sciences
and other scientific fields and disciplines. The authors use a modern terminological
apparatus, tested in the world military-historical discourse. Conclusions.
The theoretical and methodological matrix on which researchers project the events
of World War II is constantly changing and demonstrating the heuristic potential
that scientists have to realize. The most armed clash of a global nature in history
has revealed new approaches in strategic and operational planning, the management
of troops, their personnel, engineering, logistical, health, moral and psychological
support, logistics and more. During the World War II, a new understanding of the
concept of “battle” as a set of strategic and frontal operations developed. Each of the
battles had not only important strategic but also significant military and political
results. A special place among them belongs to Battle of the Dnipro. There is an urgent
need for a conceptual rethinking of the role and meaning of Battle of the Dnipro, its
nature and content, chronological and territorial boundaries. Formed in the USSR
official view of the events of the war, including Battle of the Dnipro, was biased –
it distorted the essence and significantly “cut” the real content of this battle. Contrary
to the established Soviet stereotype, the authors put forward and substantiate the
view that the battle for the Red Army had defensive and offensive components and
generally lasted more than three years (from the end of June 1941 to the beginning
of July 1944). The actual content and scope of Battle of the Dnipro, the number of
operations, forces and resources involved, as well as the losses of the parties in it were
much greater than usual. Given these circumstances, scientists should formulate an
adequate conception of the entire system of battles and operations in the German-
Soviet War, among which Battle of the Dnipro became the largest battleship of World War II.