The purpose of this study is to analyze the participation of students and
teachers of Ukrainian higher education institutions in the Soviet transformations in
the countryside and outline their role in organizing the artificial famine. The research
methodology is based on the principles of historicism, scientificality, interdisciplinarity
and anthropocentrism. To solve the problem, the method of socio-cultural analysis is
used, as well as traditional concrete-scientific methods: historical-genetic, problemchronological,
comparative and typological. The scientific novelty. The article analyzes
participation of students and professors of Ukrainian higher education institutions in
the countryside during the years of collectivization and the Holodomor. The research is
based on a wide range of sources, among which a special place belongs to ego-documents:
diaries, letters to the authorities, unpublished memoirs. Strategies for student behavior
regarding the implementation of the decisions on participation in collectivization,
collection of grain for the state grain stockpile and harvesting campaigns and the forms
of their protests are highlighted. It is identified that a significant number of students
were psychologically not prepared to carry out this work, therefore, they refused to go to
the villages, fled from there, wrote letters to the authorities criticizing the party’s policy
in the countryside. An extreme form of protests was suicide. The types of punishment
that were used for students who refused to work in the countryside are identified.
The attitude of students and teachers towards peasants, their relations are revealed, as
well as their reflection on the situation in Ukrainian villages and on the everyday life of
rural party activists and their families in the spring and summer of 1933. Conclusions.
The analysis of the students’ participation in collectivization, sowing, collection of
grain and crop harvesting campaigns shows their significant role in carrying out these
activities. The high school was transformed into an inexhaustible source of a constant
supply of human resources for local Soviet structures, for replenishing the brigades of
collectivists and liquidators of numerous gaps of Soviet construction.
Мета дослідження – аналіз участі студентів і викладачів вищих навчальних закладів радянської України в комуністичних перетвореннях на селі в роки колективізації та Голодомору й окреслення їхньої ролі в
організації штучного голоду. Методологія дослідження базується на принципах історизму, науковості, міждисциплінарності, антропоцентризму. Для розкриття проблеми використано метод соціокультурного аналізу,
а також традиційні конкретно-наукові методи: історико-генетичний, проблемно-хронологічний, компаративний, типологічний. Наукова новизна.
У статті на основі широкого кола джерел, серед яких особливе місце належить еґо-документам (щоденникам, листам до органів влади, неопублікованим спогадам), аналізується участь студентів і викладачів вишів республіки
в комуністичних перетвореннях на селі в роки колективізації та Голодомору.
Виділено стратегії поведінки студентів щодо виконання постанов про участь
у хлібозаготівельних і збиральних кампаніях, форми їх протестів. З’ясовано,
що крім традиційних розмов стосовно становища селян та антипартійних
анекдотів, які розповсюджувалися в інститутах, значна кількість студентів
психологічно виявилися неготовими проводити цю роботу. Вони відмовлялися їхати у села, тікали звідти, удавали з себе божевільних, писали листи до органів влади з критикою політики партії на селі. Крайнім проявом протестів були самогубства, що розцінювались як «розгубленість» перед «класовим ворогом», боязнь, невіра у свої сили. Виділено види покарань, застосовуваних
до студентів, котрі відмовлялися від роботи на селі. Розкрито ставлення
студентів і викладачів до селян та взаємини з ними. Уводиться в обіг щоденник директора Харківського художнього інституту, відомого художника А.Комашка, в якому яскраво висвітлюється життя селян і родини голови
Великобагачанського районного фінансового відділу Ф.Нечитайла, що мешкала у селі Затін (нині Полтавська обл.). Висновки. Аналіз участі студентів у колективізації, посівних, хлібозаготівельних і збиральних кампаніях свідчить
про вагому їх роль у проведенні цих заходів. Вищу школу перетворили на невичерпне джерело для постійного підживлення місцевих радянських структур, для поповнення бриґад колективізаторів і ліквідаторів численних прогалин у «радянському будівництві».