Розглядаються передумови та процес геополітичних трансформацій, що охопив
Центрально-Східну Європу під час і після Першої світової війни 1914–1918 рр.
Проаналізовано історіографічний вимір поняття «геополітична революція»,
запропонованого відомим польським істориком В.Сукенницьким, а також висвітлено актуалізацію «польського питання» під час Великої війни, візію провідних держав того часу на його розв’язання. Суть геополітичної революції у
Центрально-Східній Європі полягала в одночасному падінні імперій. Значення
Брестського миру 1918 р. представлено як спробу реалізації доктрини «Серединної Європи», що могла бути втіленою в реґіоні. Утім Брестська система ніколи
не стала політичною реальністю. Із польської позиції це був добрий шанс, для
українців він був втрачений. Окремо розглянуто процес українського державотворення та його сприйняття серед польських, європейських, американських еліт. Підкреслюється вагомість розуміння долі Польщі та ролі «нової» Росії в післявоєнній перебудові Європі серед французького, британського та американського істеблішменту. Більше того, в американських дискусіях про майбутній світ не
було місця для визнання за українським народом права на незалежність. Значення Варшавської угоди 1920 р., названої пактом Пілсудського – Петлюри, та битви від Варшавою визнано основними факторами, що детермінували східну
політику відродженої Польщі. Звідси окреслення ролі «українського питання»
як чинника деімперіалізації Росії. Геополітична революція надала добрий шанс
для національного та соціального звільнення українського народу, проте тоді не виникла кон’юнктура для України як держави. «Українське питання» після 1921 р. продовжувало залишатися міжнародною проблемою. Українську національну революцію слід розглядати в контексті геополітичної революції у Центрально-Східній Європі, що виникла як реакція на Першу світову війну.
The article examines the preconditions and the process of geopolitical transformations
in East Central Europe during and after the World War I (1914–1918). The author
analyzes the historiographic dimension of the concept of “geopolitical revolution”
proposed by the outstanding Polish historian W.Sukiennicki and describes the
actualization of “Polish question” during the Great War and the various vision of
solution of it by the elites of the leading states. The essence of the geopolitical revolution
in East Central Europe was the simultaneous collapse of empires. The significance
of the Brest Peace Treaty in 1918 presents as an attempt to the implementation of the
doctrine of “Mitteleuropa”, which could be embodied in East Central Europe. However,
the Brest system has never become a political reality. From the Polish political
point, it was a good chance and opportunity, for the Ukrainians it was lost. Besides,
the author considers the process of Ukrainian statehood and its perception among the
Polish, European and American elites. Therefore, the author stresses the importance
of understanding the future of revived Poland and the role of "new" Russia in the
rebuilding of Europe among the French, British and American elites. Moreover, in
the American political discussions about the future world there was no place for
recognition of the right for independence to Ukrainian people. The significance of the
Warsaw Agreement (April 1920), called the Pilsudski – Petliura Pact, and the battle
of Warsaw (August 1920) the author identifies as the main factors that determined the
Eastern policy of Poland. Hence the role of the "Ukrainian question" as a factor in
the deimperialization of Russia, since at that time there were no geopolitical conditions
to recognition of independent Ukraine. The geopolitical revolution gave a good chance
for the national and social liberation of the Ukrainian nation, but then there was no
international conjuncture for Ukraine as a state. The author’s conclusion is that the
Ukrainian national revolution should be considered in the context of the geopolitical
revolution in East Central Europe that arose as a reaction on the World War I.
