Поєднуються дані відомої в історіографії розповіді священника І.Лук’янова про подорож Правобережною Україною з відомостями, що містяться в Російському державному архіві давніх актів про поїздку російських купців з Азова до Туреччини.
Це дало змогу з’ясувати, що поїздка ця мала, крім природної економічної мети,
вагомі політичні завдання (можливо навіть, останні переважали). На той час
російська політична верхівка шукала способи для виведення своїх суден (спочатку торговельних) на Чорне море. На думку автора, поїздка купців була прихованою спробою поступової леґітимізації присутності тут росіян. Це припущення
ґрунтується на аналізі тексту царської проїжджої грамоти. Документ дозволяв купцям використовувати свої судна. Такі питання були в компетенції уряду імперії, однак грамота адресувалася представникам місцевої влади. Крім цього,
купці доставили російському послу в Туреччині низку документів та матеріальні
цінності, потрібні для його діяльності. Під час перебування в Османській імперії вони також передавали П.Толстому різноманітну важливу інформацію, про яку могли дізнатися у Стамбулі. Обставини подорожі купецької ватаги, зокрема
значна увага до неї російського й турецького урядів, показали конфлікт інтересів
Москви і Стамбула щодо влади над Чорним морем. Турецький уряд розумів плани
царя й був категорично проти їх реалізації, оскільки бажав утримувати повний
контроль над цією акваторією. Саме тоді турки докладали значних зусиль для
підготовки до оборони від нападу з боку Росії (зокрема почалося спорудження фортеці в Керченській протоці). У 1702–1703 рр. дипломатичні суперечки між обома державами завершилися забороною османського уряду на використання морського
шляху для торгівлі з російським Азовом. Це стало важливою ознакою погіршення
ставлення Туреччини до Росії. Таке рішення мало також прямі наслідки для купців, оскільки вони були змушені повертатися у свою країну сухопутним шляхом. Але й у цьому випадку змогли прислужитися власному урядові, адже доставили
в Москву важливі документи від посла, які стосувалися Османської імперії та
містили дані, котрі допомагають зрозуміти рішучу позицію турецької сторони
щодо Чорного моря. Особливе значення у цьому контексті мав опис імперії.
In the article, the author combines the information of the well-known in historiography
of the story of the priest I.Lukyanov about a trip through the Right-Bank Ukraine with
data from sources of the Russian State Archive of Ancient Acts on the trip of Russian
merchants from Azov to Turkey. This made it possible to find out that this trip had,
besides the natural economic goal, significant political tasks. Perhaps even that
political affairs have prevailed in the list of tasks that were to be solved by Russian
merchants. At that time, the Russian political leadership was looking for ways to
entrance their ships on the Black Sea. First, it had to be merchant ships. According
to the author, the trip of merchants was a hidden attempt to gradually legitimize the
presence of Russians on the sea. This assumption is based on the analysis of the text
of the tsar's charter that was given to the merchants. The document, in particular,
allowed merchants to use their vessels. Such questions were within the competence of
the government of the empire. However, the charter was addressed to representatives
of local authorities. In addition, merchants brought the Russian Ambassador to the
Ottoman Empire a number of documents and material valuables that were necessary
for his activities. During their stay in Turkey, they also gave P.Tolstoj various
important information about which they could learn in Istanbul. The circumstances
of the tour of this group of merchants, and in particular the considerable attention
given to it by the Russian and Turkish governments, revealed a conflict of interest
between Moscow and Istanbul concerning the authorities over the Black Sea. The
Turkish government understood the plans of the tsar and was categorically against
their implementation, because it wanted to retain full power over this sea. Just then,
the Turks made significant efforts to prepare for defence from the Russian attack.
Then, in particular, the construction of a fortress in the Kerch Strait began. In
1702–1703, diplomatic disputes between the two states ended with the prohibition
of the Ottoman government to use the sea route for trade with the Russian Azov.
This has become an important sign of the deterioration of Turkey’s attitude towards
Russia. This solution also had direct consequences for merchants, because they were
forced to return in their country by land route. However, in these circumstances, they
were also useful to their government, because they brought from the ambassador to
Moscow very important documents that were related to the Ottoman Empire. They
contain data that helps to understand the resolute position of the Turkish government
towards the Black Sea. The description of the Ottoman Empire was of particular importance in this context.
