Розглядається актуальне та дискусійне питання про кількість втрат населення України внаслідок Голодомору 1932–1933 рр. Критично проаналізовано
методологію розрахунку та дані, що використовуються при оцінках у 7 млн і
більше втрат населення порівняно з тими, на яких базується оцінка втрат
у 3,9 млн, проведена дослідницьким колективом Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.Птухи НАН України. Актуалізуються питання
стану джерельної бази досліджень, зокрема наявність архівної статистики населення періоду кінця 1920–1930 рр. у київських і московських архівах.
Висвітлюються питання якості даних переписів 1937 і 1939 рр. та проблеми оцінок чисельності населення, проведених у міжпереписний період 1926–1939 рр., зокрема чисельності населення на початок 1932 р. Показано статистичну й методичну некоректність у розрахунках, а також нереалістичність припущень про демографічний баланс із результатом у 7 млн втрат населення.
На основі порівняльного аналізу даних та методології розрахунку, що використовується при оцінці у 7 млн, а також визначення, що таке втрати населення від голоду, зроблено висновок про наукову необґрунтованість арґументів щодо «заниженої» оцінки втрат від Голодомору у 3,9 млн, проведеної Інститутом демографії та соціальних досліджень імені М.Птухи НАН України.
This paper addresses the very important and timely controversy surrounding
the estimate of population losses during the 1932–1933 Famine in Ukraine. The
methodology and data used to come up with an estimate of seven million or more losses
is contrasted with the methodology used by a team of demographers of the Ptoukha
Institute for Demography and Social Studies (IDSS) to arrive at an estimate of 3,9
million losses. The following issues of the seven million losses estimation methodology
are addressed: a) data from Moscow archives vs. documents found in Kyiv archives;
b) accuracy of 1932 rural population estimates and of the 1937 and 1939 censuses;
c) definition of «famine losses» and methodology of their estimation. Problems with
these issues are analyzed and contrasted with the approach used by the IDSS team of
demographers. We show that the approach used to come up with the 7 million estimates
has serious problems. It shows a lack of understanding of basic demographic and
statistical concepts and of the methodology used by the IDSS team. Data used to arrive
at the seven million losses are misinterpreted and the methodology used faulty. The
suggested proposal for counting all the losses is shown to be unrealistic. Problems with
the 7 million estimates are further illustrated by several scenarios that show unrealistic
consequences in terms of migration and fertility. We conclude that the characterization
of the 3,9 million estimate of losses calculated by the Ptoukha Institute for Demography
and Social Studies as «underestimated» is not supported by demographic evidence.
