Розглядаються основні статистичні дані про кількість українців в особливих
таборах упродовж 1950–1954 рр., які свідчать про те, що в’язні української
національності становили майже половину табірного континґенту. Вони відрізнялися від інших ув’язнених своєю згуртованістю, безкомпромісною антирадянською позицією, наявністю безпосереднього досвіду участі в бойових діях.
Саме це зумовлювало численні акції непокори, що відбувалися в особливих таборах ҐУЛАҐ МВС СРСР: волинки, страйки, утечі, організація фізичного й морального терору стосовно окремих категорій в’язнів, голодування, збройні
виступи проти табірної адміністрації. Серед організаторів цих акцій часто
були колишні члени ОУН, учасники антирадянського повстанського руху у Західній Україні. Безпосереднім наслідком таких подій стала серія повстань в особливих таборах у 1953–1954 рр. і крах системи ҐУЛАҐ.
The article deals with the main statistical data on the number of Ukrainians in the
MIA Special Camps of the Gulag of the USSR from 1950 to 1954. This data indicate
that Ukrainian prisoners accounted for almost half of the camp contingent of special
camps. They differed from other political prisoners by their cohesiveness, had experience
in engaging in hostilities, an uncompromising anti-Soviet stand. It is with this
circumstance that the author relates continuous actions of disobedience at prisoners that
took place in special camps: strikes, starvation, refusal of work and armed resistance of
the camp administration. The organizers this actions of disobedience at prisoners were
former members of the OUN and members of the anti-Soviet insurrection movement in
West of Ukraine. The immediate consequence of these actions was a series of uprisings
in special camps in 1953–1954 and the collapse of the Gulag system.
