У статті простудійовано окремі поезії «другого крила»
шістдесятників, його репрезентантів В. Стуса, В. Михайличенка,
Б. Мамайсура. В історію поезії другої половини ХХ століття вони
увійшли як поети-новатори, які сміливо зверталися до нових форм,
засобів висловлення. Поети своєю художньою практикою розхитували
ті важелі радянської літератури, які культивували
позатрагедійність тоталітарної системи, пропагували класовий
антагонізм, гостру боротьбу з інакодумцями, ставили
матеріалістичне знання, партійні інтереси вище загальнолюдських,
безпідставно актуалізували повне благополуччя і радянської людини,
і світопорядку. Доведено, що своєю художньою практикою
шістдесятники прагнули розірвати ідеологічно-компартійний
ланцюг, який сковував літературний процес рамками соцреалізму, а
письменників робив полоненими політики, пануючих стереотипів у мистецтві. З’ясовано, що відхилена поезія шістдесятників від строгої
моделі соціалістичного реалізму, від стилістичних традицій спроектовувалась у русло образно асоціативного, модерного мислення,
що було характерною рисою їхнього творчого методу. Винесена у заголовок тема нашої статті є спробою виявити нові грані
поетичної майстерності українських поетів-шістдесятників, вказати на особливості їхнього художнього світу, що сприймався
антитетично до тих творів, які були написані за нормами і правилами соціалістичного реалізму.
The article deals with some separate poems of the «second wing” of the Sixtiers,
its representatives V. Stus, V. Mykhailychenko, B. Mamaisur. They enteredthe
history of poetry of the second half of the twentieth centuryas poets-innovators
whoboldly resorted to new forms, means of expression. The poets by their artistic
practice loosened those levers of Soviet literature thatcultivated the extra-tragedy of
the totalitarian system, and propagatedclass antagonism, fierce struggle against
dissenters, placed materialistic knowledge, party interests above general
human,unreasonably actualized the full well-being of both the Soviet man and
world order. It is proved that by its artistic practice the Sixtierssought to break the
ideologically-communist chain that was chainedthe literary process with the
framework of social realism, and made the writers captives of policy, dominant
stereotypes in the art. It is found out thatrejected Sixtiers’ poetry from the strict
model of the socialistrealism, from stylistic traditions, was projected in the direction
of the figurative associative, modern thinking, which was characteristics of theirs
creative method. The title of our article is the attempt to identify new facets of
Ukrainian poetsSixtiers, point out the peculiarities of their artisticworld that was
antithetical to those works that were written in accordance with the rules and norms of socialist realism.
