У статті продемонстровано позицію автора щодо розвитку
сучасного літературного процесу в Україні. З’ясовано її жанрово-
стильові особливості, тематичні домінанти, які зродила
постколоніальна, пострадянська епоха. Доведено, що новітньою
літературою прийнято називати найсучаснішу, тобто ті тьвори,
що їх написано від часу скасування цензури, від часу здобуття
Україною незалежності (1991 р.) й до нинішнього дня, хоча деякі
принципові зміни у розвитку вітчизняної художньої літератури
відбулися ще в перебудовний період (1985–1889 рр.). Доведено, що
внаслідок відкритої свободи творчості, плюралізму думок, спілкування українських з іноземними письменниками, розширення
культурних контактів й обміну досвідом, вітчизняна художня література набрала нових жанрових форм і стильових ознак,
розширилась тематика, раніше заборонених цензурою проблем (сексуальність, голодомор, девіантна поведінка, осмислення
соціальних проблем та історичної пам’яті тощо), автори розширили горизонти стилістичних прийомів (постмодернізм, неоавангард,
сенсо-фізіологізм, звернення до нецензурної лексики, суржику), поліфонічних (змішаних) жанрів, стилізації, інтертекстуальності.
The article shows the author’s position regarding the development of the
modern literary process in Ukraine. Its genre-style features, thematic dominants,
which were created by the post-colonial, post-Soviet era, have been found out. It is
proved that the newest literature is called the most modern one, that is, those works
that have been written since the abolition of censorship, from the time of Ukraine’s
independence (1991) to the present day, although some fundamental changes in the
development of domestic fiction have occurred during the perestroika period (1985-
1889). It is proved that due to open freedom of creativity, pluralism of thoughts,
communication between Ukrainian and foreign writers, expansion of cultural
contacts and the exchange of experience, domestic fiction has gained new genre
forms and stylistic features, the topics of previously forbidden problems by
censorship (sexuality, famine, deviant behavior, comprehension of social problems
and historical memory, etc.), the authors expanded the horizons of stylistic
techniques (postmodernism, neo-vanguard, sensory-physiologism, appeal to collage,
non-obscene vocabulary, mixed dialect), polyphonic (mixed) genres, styling, intertextuality.
