У статті аналізується феномен неовікторіанського роману, що
розглядається як жанрова модифікація вікторіанського роману.
Підкреслено, що особливістю англійського літературного
постмодернізму є інтерес до культурної спадщини попередніх епох, з
яких найбільш «діалогічною» стала саме вікторіанська доба.
Запропоновано характеристику інтертекстуального діалогу, що
ведеться між сучасним британським романом та вікторіанською літературою (Дж. Фаулз, П. Акройд, А. Байєт, С. Уотерс – Ч. Діккенс, Ш. Бронте, Е. Гаскелл, В. Теккерей). Зазначено, що інтертекстуальний діалог з вікторіанською добою в романах сучасних англійських письменників здійснюється на різних рівнях організації тексту.
The article analyzes the phenomenon of the Neo-Victorian novel, which is
considered as a genre modification of Victorian literature. It is emphasized that an
interest in the cultural heritage of previous epochs, of which the Victorian era
became the most «dialogic» one, is the peculiarity of English literary postmodernism.
A description of the intertextual dialogue between the modern British novel and
Victorian literature (J. Fowles, «The French Lieutenant’s Woman», P. Ackroyd,
«Chatterton», A. Bayte, «Possession: A Romance», S. Waters, «Fingersmith») is
proposed in the article.