Біблійний дискурс у романах Ю. Іздрика виформовується у
просторі постмодерної гри та іронії. Християнська парадигма
набуває іронічно-пародійного або комічно-трагедійного відтінку.
Цитати християнських філософів, парафрази біблійних проповідей,
притч, повчань, молив завжди вживаються автором у незвичайному
контексті, який дозволяє вести мову про символічність їх вживання.
Сакральність подається в творах у зв’язку із масовою культурою, що
перетворює її на профанний продукт споживання. Анекдоти, в яких фігурують Бог, Ісус, святий Петро, супроводжують стан
шизофренічної розщепленості особистості персонажа. Бог у сучасному світі замінюється технологізованою копією – системою
відеоспостереження, – що здатна фіксувати та транслювати потворне та бридке. Однак і в такій ситуації персонажі
здобуваються шанс на очищення через вогонь та воду, що набувають есхатологічної семантики.
Bible discourse in the novels by Ju. Izdryk forms in space game and
Postmodern irony. Christian paradigm becomes ironic and parodic or comic and
tragic tone. Quotes of Christian philosophers, paraphrases of biblical sermons,
parables, teachings, prays always are used by the author in an unusual context,
which allows to talk about the symbolism of their use. Sacredness unites in the
literary texts with the mass culture that makes it a profane product of consumption.
Jokes, where are God, Jesus, St. Peter, escort schizophrenic state of individual
character. God in the modern world is replaced by a technologized copy – CCTV
system – that is able to record and broadcast the ugly and nasty. However, even in
this situation the characters have chance of clearing through fire and water, that
acquiring eschatological semantic.
