У статті проаналізовано спогадову діаспорну літературу, яка
відтворює органічну єдність людини зі світом, оточенням і дає
відповідь на ті питання, які мало вивчені, незадокументовані.
Доведено, що літературний некролог стилістичними засобами
розкриває образ наратора. Автор описує відомі і малодосліджені
сторінки біографії письменника, який відійшов у засвіти, аналізує
його літературну спадщину, занурюється у творчу лабораторію,
закцентовує на вагомих і менш вагомих творах. Біограф оприявнює
суб’єктивну точку зору щодо діяльності літератора відповідно до
власного життєвого ритму, досвіду, світорозуміння, схопленого
важливого моменту з життя письменника, про якого пише некролог.
The article analyzes the reminiscence diaspora literature, which reproduces the
organic unity of a man with the world, environment and answers the questions that
have been studied, undocumented. It is proved that the literary obituary stylistically
reveals the image of the narrator. The author describes the well-known and poorly
researched pages of a writer’s biography, analyzes his literary heritage, immerses in
a creative laboratory, and focuses on weighty and less important works. The
biographer expresses a subjective point of view regarding the activity of the writer
according to his own life cycle, experience, world outlook, grabbed important
moment from the life of the writer, about which the obituary writes.